Ймовірні ускладнення
Захворювання негативно позначається на роботі всього організму і самопочуття людини. У дітей з дисплазією нерідко сповільнюється ріст верхньої та нижньої щелеп, відбуваються порушення в роботі органів зору (розвивається міопія, ангіопатія сітківки). З боку судинної системи також можливі ускладнення у вигляді варикозної хвороби, підвищення ламкості і проникності стінок судин.
Діагностичні процедури
Розпізнати синдром дисплазії сполучної тканини досвідчені фахівці здатні після першого ж огляду пацієнта. Однак для постановки офіційного діагнозу спеціаліст направить хворого на проходження ряду досліджень. Тоді, керуючись висновками експертів та результатами необхідних аналізів, лікар зможе поставити крапку у визначенні захворювання і призначити лікування.
Встановити вірний діагноз заважають різноманітні симптоми дисплазії сполучної тканини. Крім лабораторних аналізів, хворому доведеться пройти:
- УЗД;
- МРТ;
- КТ;
- електроміографію;
- рентгенографію.
Діагностика недиференційованої дисплазії може зайняти багато часу, так як вимагає копіткої відносини і комплексного підходу. В першу чергу хворому призначають генетичну експертизу на предмет мутацій конкретних генів. Нерідко лікарі вдаються до використання клініко-генеалогічного дослідження (діагностики членів сім’ї пацієнта, збір анамнезу). Крім цього, хворому зазвичай рекомендують пройти обстеження всіх внутрішніх органів з метою визначити ступінь ураження недугою. Пацієнту обов’язково вимірюють довжину тіла, окремих сегментів кінцівок, оцінюють рухливість суглобів, еластичність шкірних покривів.
