Інтер’єр
Салон «Фіата Добло» не блищить розкішшю. Втім, не варто забувати, що це робочий автомобіль. Інтер’єр скромний, але до ергономіки особливих претензій немає. Як відзначають відгуки, машина має хорошу оглядовість. У праве дзеркало при парковці чітко видно заднє колесо. На «Фіат Добло» легко відчути габарити. Можна без проблем впритул притиснутися до бордюру, не боячись за пошкодження.
Що стосується сидінь, вони мають тканинну оббивку на всіх без винятку комплектаціях і, як відзначають відгуки, досить мазкі. Проте тканина легко чиститься, що є плюсом. До того ж цей «каблучок» вже з заводу оснащується чохлами. Їх можна без проблем зняти і випрати в звичайній машинці. Самі сидіння, звичайно, не є еталоном комфорту, хоч і оснащені підлокітником. Але для їзди по місту їх достатньо. А ось на пробігах понад 400 кілометрів втомлюється спина у водія.
Магнітола не завжди йде штатно з заводу. Але аудіопідготовка присутній. Заводська акустика годиться тільки для прослуховування радіо. Любителям якісної музики доведеться повністю міняти аудіосистему.
Матеріали обробки – жорсткий пластик. Шумоізоляція тут не найкраща. З часом з’являються скрипи і різні «цвіркуни» – зазначають відгуки. Також з роками з’являється люфт водійського сидіння. Щоб хоч якось знизити рівень шуму всередині, власники виробляють додаткову звукоізоляцію: обклеюють листами вібропласта двері, карти, стеля і навіть підлогу.
Кермо в цілому зручний, але швидко стирається. Зважаючи на це, на старих моделях «Добло» можна побачити оплітку. Рідна бублик виглядає обшарпаної вже через 100 тисяч кілометрів.
