Гломерулонефрит – це поняття, що позначає групу імунних захворювань нирок, які характеризуються первинним ураженням клубочків. Недугу притаманна тенденція до прогресування. При відсутності правильного лікування симптоми гломерулонефриту призводять до нефросклерозу, провокують розвиток синдрому хронічної ниркової недостатності.
Загальна інформація про захворювання
Про гломерулонефриті людству відомо дуже давно. Уперше це захворювання було описано в 1827 році. Цю роботу провів англійський лікар Р. Брайт. На початку наступного сторіччя з’явилася класифікація гломерулонефритів за течією захворювань. Однак це не означало, що недуга ретельно вивчається фахівцями. Активний етап дослідження і складання клінічних рекомендацій по гломерулонефриту почалася в 1951 році з моменту розробки техніки біопсії нирок.
Причина виникнення симптомів криється в попаданні шкідливих мікроорганізмів у організм. Недуга викликають стрептококи, стафілококи, ентерококи, диплококки і т. д. Гломерулонефрит розвивається після перенесених стрептококових інфекцій (ангіни, скарлатини, фарингіту, бронхіту, пневмонії і т. д.)
Чому ж захворювання називається гломерулонефритом (за МКХ-10 – N00, N01, N03, N18)? Термін походить від слова «гломерула». Воно запозичене з грецької мови. Перекладається це слово як «клубочок». Так іменується головна частина ниркової тканини. Щоб пояснити, що являє собою клубок, почнемо з нефрона. Це структурна одиниця нирки. В нефроне є скупчення дрібних кровоносних судин. Всі вони переплетені між собою і за зовнішнім виглядом нагадують клубочок. Саме ця структура і уражається, викликаючи симптоми гломерулонефриту.
Різновиди гломерулонефриту
Існує кілька класифікацій захворювання. Згідно з нозологічним принципом виділяють первинний і вторинний гломерулонефрити. При першому варіанті невідома причина патологічного стану, а при другому – недуга розвивається за системних захворювань, хвороб печінки, застосування деяких ліків.
З урахуванням перебігу захворювання гломерулонефрит підрозділяють:
Гострі гломерулонефрити у свою чергу поділяються на постстрептококковые і постінфекційної (класифікація по етіології), а також на епідемічні і спорадичні (класифікація за епідеміології). У хронічного гломерулонефриту форм теж кілька:
- латентна – зміни виявляються лише в сечі хворої людини;
- гематуричний – наявність набряків і артеріальної гіпертензії;
- гіпертонічна – спостерігаються зміни у сечі, артеріальна гіпертензія;
- нефротичний – виявляється нефротичний синдром, артеріальної гіпертензії немає;
- змішана – при цій формі нефротичний синдром може поєднуватися з артеріальною гіпертензією, гематурією, азотемією.
Симптоми і перебіг гострого гломерулонефриту
Гостра форма захворювання у багатьох людей починається з простої ангіни. Спершу болить горло, підвищується температура. Неприємні симптоми мучать кілька днів. Потім настає одужання. Здається, що хвороба відступила, але тут на зміну ангіні приходить гострий гломерулонефрит (приблизно через 1-2 тижні). Він дає про себе знати високою температурою, погіршенням самопочуття. Зменшується кількість сечі, що виділяється, а також вона набуває червонуватий відтінок. Швидко з’являються набряки. Також підвищується тиск, починають мучити головні болі.
Набряки – одні з важливих симптомів гломерулонефриту. Червоний відтінок сечі може й не спостерігатися, але ось набряки виникають в 70-90% випадків. Дуже часто вони з’являються на обличчі. Вони свідчать про те, що нирки не справляються з функцією виділення сечі. Дуже сильно помітні набряки вранці. До вечора вони зазвичай зменшуються. Важливо відзначити, що не завжди видно набряки. Іноді рідина накопичується в плевральній, черевній порожнинах, порожнини перикарда. З-за таких прихованих набряків значно збільшується маса тіла.
Фахівці рекомендують людям після ангіни та інших захворювань здавати сечу на дослідження. У дорослих картина гломерулонефриту буває не дуже яскравою. Захворювання іноді вказують не симптоми, а зміни в аналізах. В основному у дітей та підлітків гостра форма гломерулонефриту протікає з бурхливим початком.
Особливості хронічного гломерулонефриту
Хронічна різновид захворювання підрозділяється на кілька форм, про які говорилося вище. Для кожної з них характерні певні симптоми гломерулонефриту. Наприклад, латентній формі притаманний слабовиражений сечовий синдром. Людина може не здогадуватися про наявність недуги. У результаті захворювання буде довго прогресувати – може 10, а може і 20 років. В кінці воно призведе до розвитку уремії. Із-за порушення роботи нирок організм буде труїтися продуктами білкового обміну.
А ось для прикладу гіпертонічна форма. У більшості випадків вона розвивається з латентної форми гострого гломерулонефриту. Найбільш яскравою ознакою захворювання протягом довгого часу виступає виражена гіпертонія. Протягом доби тиск сильно змінюється, але високих значень воно все ж не досягає. З-за негативних для організму змін розвивається гіпертрофія лівого шлуночка.
Для всіх форм хронічного захворювання характерні періодичні рецидиви і ремісії. Загострення гломерулонефриту найчастіше реєструються восени і навесні і після потрапляння в організм шкідливих мікроорганізмів, що провокують ангіну та інші хвороби. При будь-якій формі хронічного гломерулонефриту потрібне лікування. Настання ремісії не означає, що сталося диво, і настало одужання. При захворюванні необхідна допомога фахівця. При відсутності лікування гломерулонефрит переходить в завершальну стадію, вдруге-зморщену нирку.
Діагностика захворювання
Діагностика починається з опитування хворого і з’ясування скарг. Підозра лікаря на гломерулонефрит виникає тоді, коли пацієнт починає скаржитися на головний біль, потемніння сечі, наявність набряків. Деякі люди говорять про наявність нудоти, блювоти. Лікарем, предположившим гломерулонефрит, історія хвороби обов’язково оцінюється в медичній карті. У документі можуть бути вказівки на перенесену інфекцію за кілька днів або тижнів до загострення.
Після опитування проводиться фізикальне обстеження. Воно дозволяє виявити ознаки гломерулонефриту – набряки на обличчі, ногах, підвищення артеріального тиску і т. д. Ще виконуються лабораторно-інструментальні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- біохімічне дослідження крові;
- аналіз сечі.
Головна діагностична міра при підозрі на гломерулонефрит – це біопсія нирки. У цієї процедури показанням до проведення служить необхідність уточнення морфологічної форми захворювання та проведення диференціальної діагностики. Додатково може призначатися УЗД. Завдяки цьому діагностичного дослідження лікарі виключають осередкові захворювання нирок, обструкцію сечових шляхів.
Особливості харчування
При гломерулонефриті, як і при інших захворюваннях нирок, дієта виступає одним з найважливіших терапевтичних засобів. Гостра форма цієї недуги викликає необхідність скорочення об’єму вживаної рідини (до 600-800 мл на добу). У перші дні дотримуються фруктово-цукрової дієти. При гломерулонефриті у подальшому їдять молочно-рослинну їжу. Дозволяється вживати страви з картоплі, овочів, круп, макаронних виробів без додавання солі. Рекомендовані способи приготування їжі – відварювання, тушкування, приготування пюре.
При хронічному гломерулонефриті дотримуються щадного режиму. В першу чергу обмежують додавання солі в їжу. Допустима добова доза цього інгредієнта – від 2 до 4 р. Фахівці також рекомендують при хронічному гломерулонефриті періодично на деякий час повністю виключати сіль із свого раціону – десь на 1-1,5 місяця. Дотримання такого раді дозволяє уникнути загострень.
При хронічному гломерулонефриті хворі строго стежать за водним балансом. Об’єм вживаної рідини за 24 години повинен дорівнювати об’єму виділеної сечі і трохи перевищувати цей показник десь на 300-500 мл При появі набряків переходять на розвантажувальні дні. Вони результативні, якщо проводяться кілька разів на тиждень. В такі моменти дотримуються яблучної або картопляно-яблучної дієти.
Зразкове меню на день
Яким же може бути харчування при даному захворюванні? Дотримуючи дієту при гломерулонефриті, люди на сніданок крупу варять на молоці, готують макарони, яйця. З напоїв дозволено вживати каву з молоком, чай з цукром, чай з молоком. Особливу увагу варто звернути на яйця. Їх при гломерулонефриті не смажать. Способи їх приготування – некруто (приготування протягом 3 хвилин) і в мішечок. При останньому варіанті просто розбивають яйця в киплячу підсолену воду і варять під кришкою 2 хвилини. При бажанні приготувати яєчню потрібно просто розбити яйця в ємність і поставити її в посуд з киплячою водою. Через деякий час маса згорнеться і перетвориться в яєчню.
Під час обіду в якості першої страви подають на стіл молочні, овочеві, круп’яні, картопляні супи (вегетаріанські варіанти). Другим блюдом може бути тушкована картопля, овочеві пюре, запіканки з круп, голубці. На десерт вживають фрукти, а з напоїв п’ють компоти, соки, киселі. Полуденок при гломерулонефриті – це невеликий перекус. Втамувати голод можна фруктом, соком, молоком, кефіром, печеними яблуками. Для вечері відварюють картоплю, роблять запіканки, печуть млинці, булочки, ватрушки.
Лікування захворювання
Терапія призначається лікарем після здачі аналізів при гломерулонефриті та виявлення форми захворювання. При гострому перебігу хворої людини направляють у стаціонар, призначають постільний режим, спеціальну дієту. В лікарні лікування іноді займає досить тривалий термін. При легкій формі людям доводиться лежати від 2 до 4 тижнів, а при більш тяжких – протягом декількох місяців.
У лікуванні лікарі іноді використовують етіологічний підхід, тобто призначають такі препарати, які повинні ліквідувати причину виникнення захворювання:
- при нефриті, пов’язаному з підгострим інфекційним ендокардитом, і при постстрептококковом нефриті призначаються антибіотики;
- при вірус-асоційований гломерулонефриті показано противірусні препарати і т. д.
Однак далеко не у всіх випадках може застосовуватися етіологічний підхід. Найчастіше доводиться починати терапію з патогенетичного лікування, спрямованого на певні процеси патогенезу (на запалення, імунні процеси). Одна з груп препаратів, які належать до патогенетичних лікування, – це глюкокортикоїди. Вони мають протизапальну та імунодепресивну дію.
Прогноз при гломерулонефриті
Результат захворювання залежить від декількох факторів – від морфологічного варіанта гломерулонефриту, частоти загострень, розвитку хронічної ниркової недостатності. При гострій формі прогноз є сприятливим. Проте варто пам’ятати, що тільки при лікуванні настає одужання. Неправильна, несвоєчасна або зовсім відсутня терапія підвищує ймовірність прогресування недуги і переходу гострого варіанту в хронічний.
З хронічним гломерулонефритом все йде набагато складніше. Прогноз залежить від видів цього захворювання. При латентній формі хронічного гломерулонефриту прогноз сприятливий, при гіпертонічній – серйозний, а при змішаній – несприятливий.
Профілактичні заходи
Профілактика гострого гломерулонефриту включає профілактику і раннє лікування гострих інфекційних хвороб, усунення осередкової інфекції. Фахівці рекомендують людям гартувати організм, уникати тривалих і різких переохолоджень організму, не працювати на такій роботі, яка пов’язана із знаходженням в холодних умовах, фізичним напруженням. Після лікування не варто планувати вагітність протягом 3 наступних років. Бажано періодично проходити медичні огляди, здавати сечу на аналіз, стежити за своїм артеріальним тиском.
Для профілактики гломерулонефриту, що протікає в хронічній формі, встановлені аналогічні профілактичні заходи. Потрібно
- своєчасно усувати вогнища інфекції в організмі;
- лікувати кишкові інфекції;
- не допускати переохолодження організму і впливу вологого повітря;
- перебувати під диспансерним наглядом;
- не вирушати в тривалі відрядження, не влаштовуватися на роботу з нічними чергуваннями, не впливати з шкідливими речовинами;
- регулярно вирушати на санаторно-курортне лікування;
- правильно харчуватися;
- відмовитися від шкідливих звичок.
Загалом, слід вести здоровий спосіб життя.
На закінчення варто відзначити, що потрібно уважніше ставитися до свого організму, цінувати своє здоров’я і життя. Лише при такому підході, а також при своєчасному зверненні до лікаря і дотриманні його клінічних рекомендацій гломерулонефриту можна уникнути, як і будь-якого іншого захворювання.
