Особливості хронічного гломерулонефриту
Хронічна різновид захворювання підрозділяється на кілька форм, про які говорилося вище. Для кожної з них характерні певні симптоми гломерулонефриту. Наприклад, латентній формі притаманний слабовиражений сечовий синдром. Людина може не здогадуватися про наявність недуги. У результаті захворювання буде довго прогресувати – може 10, а може і 20 років. В кінці воно призведе до розвитку уремії. Із-за порушення роботи нирок організм буде труїтися продуктами білкового обміну.
А ось для прикладу гіпертонічна форма. У більшості випадків вона розвивається з латентної форми гострого гломерулонефриту. Найбільш яскравою ознакою захворювання протягом довгого часу виступає виражена гіпертонія. Протягом доби тиск сильно змінюється, але високих значень воно все ж не досягає. З-за негативних для організму змін розвивається гіпертрофія лівого шлуночка.
Для всіх форм хронічного захворювання характерні періодичні рецидиви і ремісії. Загострення гломерулонефриту найчастіше реєструються восени і навесні і після потрапляння в організм шкідливих мікроорганізмів, що провокують ангіну та інші хвороби. При будь-якій формі хронічного гломерулонефриту потрібне лікування. Настання ремісії не означає, що сталося диво, і настало одужання. При захворюванні необхідна допомога фахівця. При відсутності лікування гломерулонефрит переходить в завершальну стадію, вдруге-зморщену нирку.
