Гломерулонефрит – це поняття, що позначає групу імунних захворювань нирок, які характеризуються первинним ураженням клубочків. Недугу притаманна тенденція до прогресування. При відсутності правильного лікування симптоми гломерулонефриту призводять до нефросклерозу, провокують розвиток синдрому хронічної ниркової недостатності.
Загальна інформація про захворювання
Про гломерулонефриті людству відомо дуже давно. Уперше це захворювання було описано в 1827 році. Цю роботу провів англійський лікар Р. Брайт. На початку наступного сторіччя з’явилася класифікація гломерулонефритів за течією захворювань. Однак це не означало, що недуга ретельно вивчається фахівцями. Активний етап дослідження і складання клінічних рекомендацій по гломерулонефриту почалася в 1951 році з моменту розробки техніки біопсії нирок.
Причина виникнення симптомів криється в попаданні шкідливих мікроорганізмів у організм. Недуга викликають стрептококи, стафілококи, ентерококи, диплококки і т. д. Гломерулонефрит розвивається після перенесених стрептококових інфекцій (ангіни, скарлатини, фарингіту, бронхіту, пневмонії і т. д.)
Чому ж захворювання називається гломерулонефритом (за МКХ-10 – N00, N01, N03, N18)? Термін походить від слова «гломерула». Воно запозичене з грецької мови. Перекладається це слово як «клубочок». Так іменується головна частина ниркової тканини. Щоб пояснити, що являє собою клубок, почнемо з нефрона. Це структурна одиниця нирки. В нефроне є скупчення дрібних кровоносних судин. Всі вони переплетені між собою і за зовнішнім виглядом нагадують клубочок. Саме ця структура і уражається, викликаючи симптоми гломерулонефриту.
