Діагностика захворювання
Діагностика починається з опитування хворого і з’ясування скарг. Підозра лікаря на гломерулонефрит виникає тоді, коли пацієнт починає скаржитися на головний біль, потемніння сечі, наявність набряків. Деякі люди говорять про наявність нудоти, блювоти. Лікарем, предположившим гломерулонефрит, історія хвороби обов’язково оцінюється в медичній карті. У документі можуть бути вказівки на перенесену інфекцію за кілька днів або тижнів до загострення.
Після опитування проводиться фізикальне обстеження. Воно дозволяє виявити ознаки гломерулонефриту – набряки на обличчі, ногах, підвищення артеріального тиску і т. д. Ще виконуються лабораторно-інструментальні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- біохімічне дослідження крові;
- аналіз сечі.
Головна діагностична міра при підозрі на гломерулонефрит – це біопсія нирки. У цієї процедури показанням до проведення служить необхідність уточнення морфологічної форми захворювання та проведення диференціальної діагностики. Додатково може призначатися УЗД. Завдяки цьому діагностичного дослідження лікарі виключають осередкові захворювання нирок, обструкцію сечових шляхів.
