Одним з важливих нормативних актів, встановлених в Росії в 40-х роках XIX століття, стала Інвентарна реформа Миколи 1, розповсюджувалася на території Білорусії, Литви та Правобережної України. Її метою було обмеження зловживань і свавілля, що чиниться поміщиками. Їм відводилася щорічна подача «інвентарів» – докладних описів належного їм майна, частково виконували роль сучасних декларацій про доходи.
Добра ініціатива
Необхідність проведення реформи була викликана загостренням соціальної напруженості в країні, що стала наслідком загальної кризи ще не віджитого до кінця феодальної системи. Першим вказав на неї, як на можливий варіант вирішення проблеми, глава Вітебської губернії П. К. Львів. Їм була направлена доповідна записка на ім’я голови міністерства державних маєтностей, яким у ті роки був видатний державний діяч, генерал Павло Дмитрович Кисельов (його портрет наводиться нижче). Завдяки міністру, його ініціатива отримала подальший розвиток.
Дуже обережний у своїх діях, Кисельов звернувся до государю Миколі Павловичу з пропозицією ввести обов’язкову подачу інвентарів лише тими поміщиками, чиї маєтки були взяті в державну опіку на увазі допущених ними зловживань. Його позиція, підтримана в цілому, в той же час не отримала найвищого схвалення щодо цілого ряду суттєвих деталей.
