Старшокласники повинні набувати навички складання історичних портретів. Це допоможе успішно здати ЄДІ. Крім того, опис портрету історичної особи – зовсім не нудне заняття. При вивченні біографії правителя можна зрозуміти причину тих або інших подій, що вплинули на долі мільйонів звичайних людей.
Портрет, створений майстерним художником, мало спільного має з фотографією. Маляр малює людину таким, яким бачить. Те ж саме можна сказати і про історичних портретах, які складають дослідники на основі різних документів, але часто під впливом суб’єктивного думки. Мабуть, більш достовірної біографією є та, що складається з припущень і версій. Адже жоден, навіть самий досвідчений дослідник, не може знати точно, що відчував Іван Грозний вбиває свого сина, і як Йосип Сталін ставився до Гітлера.
План історичного портрета
З чого слід починати виконання такого завдання? Насамперед потрібно розібратися в подіях, що відбуваються в роки життя особистості, чий історичний портрет належить скласти. Важливо ознайомитися з біографією. Історія – наука відносна, а тому одного джерела недостатньо. Бажано прочитати одну-дві книги. Це може бути як публіцистика, так і художня література.
У складанні портрета історичної особистості, як вже було сказано вище, важливу роль відіграють події ранніх років. Світогляд формується в дитинстві. Ставлення батьків, оточення, освіту – все це дослідники враховують при складанні історичних портретів. Слід також перерахувати характерні риси правителя, політика чи полководця. Потім вже розповісти про діяння, завдяки яким він вплинув на хід історії. Увагу варто приділити і останніх років. Тобто історичний портрет князя або царя складається за таким планом:
Нижче представлені кілька коротких історичних портретів. Наведено не лише опис подій, але і цікаві факти з особистого життя. Причому героями оповідання виступають як правителі, так і особистості, про роль яких в історії дослідники сперечаються до цих пір.
Дитинство Івана Грозного
Історичний портрет цього правителя складати цікаво і нескладно. Про нього написано багато книг, знято чимало фільмів. У багатьох ім’я Івана Грозного асоціюється з жорстокістю, численними стратами. Але не все так просто і однозначно. По-перше, в XVI столітті смертовбивство не вважалося таким вже страшним гріхом, у всякому разі, якщо його здійснював цар, влада якого дана, як тоді вважали, богом. По-друге, дитинство Івана, майбутнього царя, було далеко не безрадісним.
Перші спогади майбутнього правителя пов’язані з відчайдушною боротьбою за владу. Ця боротьба велася між Шуйскими і Більськими. Нікому діла не було до царевича до тих пір, поки він не опинився у владі.
Іван рано осиротів. Поруч з ним ніколи не було доброго близького вихователя. Навколо з ранніх років цар бачив неправду, жорстокість, інтриги. Про перевороти і боротьбі за владу можна прочитати в будь-якому підручнику історії. Історичний портрет цього правителя слід складати, враховуючи звичаї тієї епохи. Однак навіть для свого часу Іван Грозний був надміру жорстокий. Спершу він спостерігав над тим, як вбивали інших, потім, подорослішавши, і сам долучився і до смертовбивства. Але перш ніж стратити «невірних», він тренувався на кішках і собаках. Юний государ роз’їжджав по московських вулицях, вбиваючи тварин. Не шкодував і людей похилого віку, які опинилися на його шляху. Коли зміцнів, взявся за своїх ворогів, головним з яких став Андрій Шуйський. З тих пір до государю бояри перейнялися страхом і повагою.
Перший цар
Іван Грозний – перший російський правитель, який отримав царський титул. В шапці Мономаха він вийшов до народу в 1547 році. Царицю вибирали довго, скрупульозно. По всій Русі розіслали укази про негайну доставку до молодого царя дівчат. Одній з них судилося стати дружиною Івана IV. Тих, хто не надасть кандидатуру на кремлівський кастинг, чекала страта. Втім, тих, хто не хоче коритися царським указом виявилося замало. Кожен мріяв поріднитися з Рюриковичем.
Іван Грозний виявив себе як жорсткий, безкомпромісний правитель. Колишніх дружин мав звичай відправляти в монастир. Як відомо, вбив свого сина. Правда, про це говорять джерела, достовірність яких піддається великому сумніву. Так чи інакше, це був великий правитель: Казань брав, Астрахань брав, Ревель брав…
Побожний сатрап
При своїй схильності до швидких розправам цар був людиною дуже побожним. У столиці побудував кілька храмів і церков. Є версія, що єдиною людиною, здатним навести страх на Івана Грозного, став Василь Блаженний той самий юродивий, разгуливавший в околицях Кремля в оголеному вигляді і вимовляв дивні, незрозумілі речі.
Петро Перший
Після раптової смерті царя Федора бояри оголосили новим правителем дев’ятирічного Петра. Був ще один кандидат на трон – царевич Іван. Проте той був не настільки живим і жвавим. Вибір бояр не сподобався Милославським. І знову почалася запекла боротьба за владу. Милославським вдалося використати у своїх цілях стрільців, які організували знаменитий бунт, а потім, через роки, поплатилися за це. Юного Петра відправили подалі від Москви. На час запанувала його сестра Софія.
Хлопчикові глибоко в душу запав стрілецький бунт і загибель близьких. Так само як і Іван Грозний, він, змужнівши, помстився своїм кривдникам. Але перш отримав непогану освіту. З ранніх років Петро захоплювався кораблебудуванням, виявляв дивну тягу до знань. Складаючи історичний портрет царя, слід розповісти хоча б коротенько про заснування Санкт-Петербурга. Місто, побудований на людських кістках, дійсно коштував життя тисячам простих людей.
«У моїх руках Франція»
Відволічемося від російської історії і скажемо розповімо про одне з найбільш суперечливих французьких правителів. У Петергофі є пам’ятник, що зображає засновника Північної столиці з немовлям на руках. Монумент знаходиться в Нижньому парку. «У моїх руках – вся Франція», – саме цю фразу, згідно з переказами, промовив Петро I, взявши на руки маленького інфанта. Це сталося під час перебування російського царя у Франції.
Людовик XV рано осиротів. Версаль, як і Кремль, був наповнений інтригами. Правда, позбувалися своїх ворогів французькі властолюбці більш хитро, витончено. Майбутньому королю пощастило – інших претендентів на престол не було. Однак це не означає, що інфанта оточили любов’ю і увагою.
Лінивий король
Вихованням Людовика займався Вильруа, вважалися бездарним полководцем і виявився посереднім педагогом. Головною частиною освітнього процесу, на його думку, було участь в урочистих церемоніях. Маленький хлопчик з ранніх змушений був дотримуватися суворі правила поведінки при придворних. Саме тому Людовік XV надалі, ставши повноцінним правителем, уникав усіляких церемоній і вважав за краще проводити час на полюванні, вдалині від Версальського палацу.
Його називали ледарем, бездарним королем. Людовик проявляв слабкість, безвольність перед своїми фаворитками, витрачав на них величезні гроші. Парижани тим часом помирали від голоду. В юності Людовик довірив державні справи де Флері. Після смерті «сірого кардинала» більшу частину державних справ вирішувала мадам Помпадур. Однак варто сказати, що Людовик чимало зробив для розвитку мистецтв, заохочуючи поетів і художників. Крім того, він був людиною освіченою і начитаною. Все ж король зробив багато помилок, за які довелося поплатитися його онукові – Людовику XVI.
Марія-Антуанетта
Біографія королеви надихає режисерів і письменників. Проте Марія-Антуанетта не привертала б таку пильну увагу, якщо б не її трагічна смерть. Бурбони і Габсбурги занадто довго ділили владу. У другій половині XVIII століття вони раптом вирішили, що їм пора знайти спільну мову, а для цього, відповідно до звичаїв тих часів, слід укласти кілька шлюбних договорів. Що вони і зробили. Дочка австрійської імператриці стала французької дофиной. Марії-Антуанетті було всього 14, коли її видали заміж за Людовика XVI.
Це були абсолютно несхожі один на одного люди. Людовик вважав за краще проводити час на самоті, за читанням. Марія-Антуанетта не подужала жодної книги за своє життя. Королева любила розважатися, серед її наближених зустрічалися виключно інтригани і дармоїди. Марія Антуанетта не помічала, що Франція загрузла в убогості, і що в околицях Парижа все голосніше лунають революційні вигуки. Її чоловік, бути може, щось бачив і розумів, але йому не вистачало твердості, рішучості. Обидва вони закінчили життя на пласі.
Наполеон
Про ранні роки великого полководця відомо небагато. Згідно з однією версією, він
більшу частину часу проводив за читанням. Згідно з іншою – майбутній Наполеон мав прізвисько «Баламут», що ніяк не узгоджується з образом замкнутого дитини. Французька мова корсиканець почав вивчати у віці дев’яти років. Все своє життя говорив з жахливим італійським акцентом.
Лідерські якості Наполеон виявляв вже в дитинстві. Конфліктував з викладачами, в результаті чого завоював повагу однолітків. Був сміливий, рішучий, честолюбний. В це легко повірити. Тільки надзвичайно честолюбному і самовпевненій полководцю прийшла б у голову ідея роздобути ключі від Кремля в дні суворих зимових морозів.
Григорій Распутін
Серед яскравих історичних постатей зустрічаються не тільки правителі або політичні діячі. Одна з найзагадковіших особистостей XX століття – Григорій Распутін. Про нього поширено стільки чуток, що навіть історикам сьогодні складно визначити, де правда, а де вигадка. Простий сільський мужик, який промишляв в юності конокрадством, якимось чином став близьким другом сім’ї Романових. Бути може, він справді володів даром цілителя і зміг полегшити страждання цесаревича. Все ж часто історики зображують Распутіна людиною, мали непряме відношення до загибелі царської сім’ї.
