Освіта
У 14 років Іван Михайлович надходить у школу військових інженерів і їде в Петербург. В школі було 4 молодших класу, де навчання тривало 4 роки, і 2 офіцерських класу, куди потрапляли після. Заклад підтримувало військовий режим: підйом о 5 ранку, навчання з 7 годин і стройова підготовка. Хлопчики також давали присягу і вважалися вже держслужбовцями, що рятувало їх від тілесних покарань.
В інженерній школі ухил був на математику, креслення, алгебру, геометрію і тригонометрію. У старших класах він вивчав аналітичну механіку, інтегральне числення, французьку літературу. Але головним предметів, який був 6 років навчання, була фортифікація (військово-інженерна наука про укріплення місцевості для ведення бою.) Однак інженерні науки Сєченова не захоплювали, вже тоді він пристрасно полюбив один предмет – фізику, де робив великі успіхи. У старших класах хлопчик проявив інтерес до хімії. Як зізнається сам Іван Михайлович у своїх спогадах:
Математика мені давалася, і, якби я з інженерного училища прямо в університет на фізико-математичний факультет, з мене міг би вийти порядна фізик, але доля, як побачимо, вирішила інакше.
Після закінчення інженерної школи в 1848 році в званні унтер-офіцера Сєченов був розподілений в Київ, у 2-й резервний саперний батальйон. Через два роки новоспечений офіцер подає у відставку, з твердим наміром йти вчитися медицині. На цей крок його підштовхнуло знайомство з молодою вдовою Ольгою Олександрівною, дівчиною дуже освіченою і захопленої медициною. Як згадує сам Сєченов епізод своєї біографії:
В будинок її я увійшов юнаків, плывшим до того інертно по руслу, в яке мене кинула доля, без ясного свідомості, куди воно може привести мене, а з її будинку я вийшов з готовим життєвим планом, знаючи, куди йти і що робити. Хто, як не вона, вивів мене з положення, яке могло зробитися для мене мертвою петлею, вказавши можливість виходу. Чому, як не її спонукань, я зобов’язаний тим, що пішов в університет – і саме той, який вона вважала передовим! – щоб учитися медицині та допомагати ближньому. Можливо, нарешті, що деяка частка її впливу позначилася в моєму пізнішому служінні інтересам жінок, який пробивався на самостійну дорогу.
З цим наміром в 1850 році Сєченов надходить у Московський медичний університет. Його чекає 6 років цікавого навчання, перших відкриттів і повного усвідомлення цілей свого життя. Хоч скуповуючи медична теорія спочатку розчарувала майбутнього вченого, він досконало освоїв біологію, анатомію, хірургію і фізіологію. На третьому курсі університету Сєченов захоплюється психологією. В цей же час його тягне за собою філософія. Навчався Сєченов дуже охоче, що в підсумку дозволило йому закінчити університет у трійці кращих студентів. Після медичного університету в 1856 році Іван Михайлович їде вчитися в Берлін.
За кордоном Сєченов пробуде 4 роки, де почнеться розквіт його кар’єри.
