Незважаючи на офіційні дані, згідно з якими місцем зародження хокею є канадського міста Монреаль, існує безліч версій виникнення цього виду спорту. Наприклад, ще в шістнадцятому столітті в Голландії люди захоплювалися грою, дуже схожою на сучасний хокей: дія відбувалася на льоду, де гравці користувалися м’ячами або ключкою, щоб перемогти опонента. У стародавній Японії існувало якесь подобу цієї гри, але на траві і з м’ячем. Пізніше цю ідею запозичили англійці, які змогли удосконалити цей вид спорту: написати правила, створити офіційну національну Асоціацію хокею на траві. Популярність цієї гри в інших країнах досягла колосальних розмірів. В Англії хокей на траві розвинений досі.
Хокей в Канаді
Перша гра в хокей на льоду відбулася в Монреалі на ковзанці «Вікторія». За даними місцевих газет, в ній взяли участь дві команди, в кожній з яких було по дев’ять осіб. Гравці були одягнені в бейсбольну форму і користувалися дерев’яними шайбою. Матч відбувся, однак перші правила були придумані лише в 1877 році студентами Монреальського університету. Популярність канадського хокею на льоду зростала, і вже у 1883 році на Монреальському зимовому карнавалі гра була офіційно продемонстрована. З тих пір вона була невід’ємним атрибутом спортивних подій в країні.
В 1885 році була заснована Аматорська хокейна асоціація. Видання офіційних правил, автором яких був канадець Р. Сміт, відноситься до 1886 році. З тих пір вони практично не змінилися. У тому ж році відбулася перша зустріч між канадської збірної з хокею та англійською. Перший чемпіонат світу відбувся трохи пізніше – у 1890 році в провінції Онтаріо. Гра з кожним роком ставала все більш популярною, що дозволило генерал-губернатору Канади Фредеріку Артуру Стенлі в 1893 році придбати недорогий кубок для нагородження переможців у матчах – цей трофей донині залишається цінною нагородою для хокеїстів.
Правила та атрибути гри поступово змінювалися. Так, на воротах у 1900 році з’явилася сітка для того, щоб точно визначити, чи був забитий гол; право вирішувати часті конфлікти між хокеїстами було надано суддям; металевий свисток арбітра був замінений пластмасовим; було введено вкидання шайби.
Професійна канадська команда з хокею була створена у 1904 році. До цього на полі повинні були перебувати по сім гравців в кожної збірної, але правила змінилися, з’явилася система “шість на шість”. Канадський хокей розвивався стрімко. Однак до 1910 року залишався лише аматорською грою. У 1899 році була заснована Канадська аматорська хокейна ліга, яка стала прообразом знаменитої Національної хокейної ліги, що з’явилася в 1917 році. У тому ж році був створений перший у світі критий каток з штучним льодом в якості покриття.
Настільки стрімкий розвиток канадського хокею на льоду викликало інтерес у інших країн, і вже 15-16 травня 1910 році в Парижі відбувся Конгрес. За його рішенням була заснована Міжнародна федерація хокею на льоду, до складу якої спочатку входили тільки чотири країни – Бельгія, Франція, Швейцарія і Великобританія. З тих пір хокей почав поширюватися по всьому світу. Однак канадські гравці в хокей випереджали всіх в цьому виді спорту: вже на Олімпійських іграх 1920 року вони стали переможцями. Тріумф канадської збірної тривав аж до 1936 року, коли олімпійським чемпіоном стала Великобританія.
З 1920 по 1963 рр. канадської збірної вдалося завоювати 25 золотих медалей: 19 на чемпіонатах світу і 6 на Олімпійських іграх. Проте тріумф був затьмарений тим обставиною, що у збірної Канади стали з’являтися гідні конкуренти – Швеція, Фінляндія, Чехословаччина. Тим не менш наступні двадцять років найсильнішою командою у світовому хокеї була збірна СРСР, гегемонія якої тривав аж до розпаду Радянського Союзу. Після цього канадський хокей знову повернувся на лідируючі позиції.
