Піднесення бога Манту
Як видно з історії Стародавнього Єгипту, представники його божественного пантеону перебували у стані тієї ж конкурентної боротьби, що й реальні земні владики. Їх союзниками були угруповання жерців, кожна з яких намагалася піднести свого небожителя, і, тим самим, зайняти більш високе положення в придворної ієрархії.
У результаті на одному з етапів історії верх взяли служителі бога Монту, який раніше займав другорядне становище, але витіснив з Фіванської тріади бога Хонсу. Негайно поруч з Карнакским храмом, який був головним релігійним центом Фів, з’явився храм в честь нового божества. З часом він був включений в загальну архітектурну композицію.
Храмовий комплекс на землі стародавніх Фів
Сьогодні знаменитий Карнакський храм (Єгипет) включає в себе близько десятка святилищ, зводилися майже протягом шістнадцяти століть і складають єдиний архітектурний комплекс. Його будівельниками стали 30 фараонів, повелевавших на берегах Нілу в різні періоди. Характерно, що кожен з них, крім вихваляння богів-покровителів його народу, був вкрай стурбований увічненням власних діянь і забезпеченням свого місця в історії держави. Про це свідчать численні скульптури фараонів, що супроводжуються докладними переказами їх заслуг.
Ця риса фараонів багато в чому допомогла сучасним вченим відтворити події, що відбувалися кілька тисячоліть тому. Але біда в тому, що правителі, як правило, намагалися не лише зберегти у віках власне ім’я, але й стерти з пам’яті нащадків своїх попередників, приписавши собі всі їхні заслуги. З цією метою руйнувалися раніше побудовані святилища і знищувалися найцінніші пам’ятки писемності. Так опинився безповоротно загубленим храм, побудований фараоном Аменхотепом IV, більш відомим під ім’ям Ехнатона. У наступні століття він був розібраний на будівельний матеріал.
