Початок радянської влади в Казахстані
У роки колективізації (перших проблисків) і обмеження тиранії, яка здійснювалася в невимовних розмірах місцевими вищими верствами суспільства, – баями, частина землі у цих “господарів життя” була відібрана на користь бідних селян і скотарів. Це значно поліпшило добробут останніх.
Однією з найбільш прогресивних форм здійснення аграрної діяльності в той період була кооперативна організація господарства. Цей вид фермерських підприємств передбачав об’єднання декількох дрібних організацій в одну велику. У таких союзах, як правило, складалося певне число індивідуальних підприємців, а також кілька ферм.
Вони не тільки займалися тваринницьким працею і обробітком аграрних культур, але і здійснювали подальшу переробку продукту силами свого колгоспу. З цієї причини таке ведення справ було вкрай прибутковим і високопродуктивним.
Даний спосіб здійснення сільськогосподарської діяльності вперше був винайдений не в Росії, а в країнах Європи. Найбільш часто свої зусилля фермери об’єднували в Німеччині в першій половині XX століття. Однак і у нас в країні така стратегія прижилася. У 1910-х роках держава займала друге місце після згаданих вище німців за кількістю кооперативних організацій.
Нова економічна політика, розроблена Володимиром Іллічем Леніним після громадянської війни, принесла в Казахстан колективізацію. Історія говорить про те, що дане явище спочатку сприймалася селянами і тваринниками краю з великим ентузіазмом.
Багато сільські працівники, які до того часу здійснювали індивідуальну діяльність, об’єдналися в загальні організації. Також радянська влада активно проводила політику модернізації праці тваринників та орачів. В республіці з’явилися перші технічні засоби обробки землі і електричні пристрої, які застосовувалися у вирощуванні зоологічних видів.
