Сказання про добрих драконів
Від жителів Китаю стародавні корейці перейняли любов до драконам, яких їх фантазія породила надзвичайне безліч. Кожному з них придавались особливі риси, в залежності від місця його проживання. На відміну від уявлень, вкоріненого серед європейських і більшості слов’янських народів, в Азії ці страшні на вигляд істоти сприймалися як позитивні персонажі. Корейські дракони, наприклад, своїми чудесами допомагали людям, боролися зі злом всіма доступними способами. Вони ж були неодмінними супутниками правителів.
У народному фольклорі дуже популярна легенда про який жив у давні часи дракона на ім’я Йон. На відміну від більшості своїх побратимів, він був смертною істотою. Проживши довге життя при палацах місцевих правителів, Єп одного разу відчув, що його земний шлях завершений. На смертному одрі він обіцяв, що, перебуваючи в іншому світі назавжди залишиться покровителем Кореї і Східного (Японського) моря, що омивають її береги.
Народна фантазія населяла драконами озера, річки і навіть океанські глибини, звідки ті посилали полях і лісах такі необхідні для них дощі. Ці міфічні тварини фігурують не тільки в усних переказах корейців, але також і у всіх без винятку галузях мистецтва. Проникли вони навіть в політику, де споконвіку вважалися уособленням імператорів. При цьому нікому з нижчих правителів не дозволялося використовувати їх символіку.
Зовнішньою відмінністю корейських драконів від їх родичів, поширених по всьому світу, є відсутність крил і наявність довгої бороди. Крім того, їх часто зображують тримає в одній з лап якийсь символ влади, що нагадує царську державу. Він називається «Еиджу». Згідно з легендою, той сміливець, який зуміє вирвати його з лап чудовиська, стане всесильним і здобуде безсмертя. Багато хто намагався це зробити, але, зазнавши невдачі, склали голови. Дракони і донині не втрачають Еиджу зі своїх лап.
