Зіткнення двох стихій
“Зіставте фрагменти розповідей Шукшина “Мікроскоп” і “Космос, нервова система і шмат сала”, – говорить одне з завдань з літератури.
У другому оповіданні піднімається схожа проблема – зіткнення двох світів: приземленого, буденного, міщанського та піднесеного, творчого. У “Космосі” учень восьмого класу Юрка знімає кут в будинку старого. Хлопчик захоплений наукою. Він із задоволенням готує домашні завдання, оскільки хоче стати хірургом.
Старий не розуміє його, так як медики заробляють мало. Всі ідеали Наума Евстигнеича обумовлені лише життєвими потребами, такими як хороша їжа, алкоголь і так далі. Юрка часто вступає зі старим у тривалі суперечки про роль науки в сучасному суспільстві. Він палко захищає необхідність таких досліджень. Його старший товариш вважає подібне заняття марною тратою часу, а всю інформацію з підручників – брехнею.
Тим не менш, його зацікавила розповідь юного квартиранта про академіка Павлова, який навіть у передсмертному стані думав про інших людей і заради розвитку науки записував відомості про те, що відбувається з її організмом.
Старий просить показати йому фотографію вченого, яка вчинила такий героїчний вчинок, і цікавиться, чи були у вченого родичі.
Цей персонаж оповідання відрізнявся своєю жадібністю. Він іноді давав у борг Юрка продукти зі свого льоху, проте завжди просив розрахуватися за них при можливості. Несподіванкою було, коли після розмови про Павлове він раптом приніс хлопчикові шматок сала абсолютно безоплатно.
Можна провести паралель з розповіддю “Мікроскоп”, в якому дружина головного героя є персонажем, подібним Науму Евстигнеичу з “Космосу”. Тут також відбувається своєрідне визнання значущості науки. І можна сказати, що старий також розуміє головного героя, як і дружина Зоя Єріна.
Проте в обох творах головні персонажі домагаються співчуття, але все одно вони остаточно не прийнято навколишнім світом.
Проблема зіткнення двох різних світоглядів не є новою для російської літератури. Вона була вперше порушена ще у дев’ятнадцятому столітті у творах таких письменників, як Гончаров, Грибоєдов і інші. У зарубіжній літературі також можна знайти приклади звернення до цієї проблеми. Так, у романі Сомерсета Моема “Місяць і гріш” показаний образ художника, який заради мистецтва кинув свою сім’ю. Він вів злиденне існування, поневірявся по світу, проте був щасливий, оскільки присвятив себе улюбленій справі – створенню картин.
