Історія монастиря Гегард
Як свідчить легенда, це місце було освоєно відлюдниками ще на зорі християнства у Вірменії за ініціативою Святого Григорія Просвітителя. Але історики датують заснування обителі четвертим століттям.
В одній з печер бере початок джерело. Важкодоступні скелі і наявність прісної води під рукою приваблювало в ущелині ченців, які рятувалися від суєти мирської в скитах.
Перші пустельники вирили келії прямо в м’якій гірській породі. Тому і скит спочатку називався Айриванк, тобто «печерний монастир». Пізніше з’явилися і наземні будівлі. Це були храми і господарські споруди.
Але в IX і Х століттях монастир серйозно постраждав від арабських набігів. Особливо руйнівним було захоплення обителі віце-регентом арабського халіфа Насром в 923 році. Також монастир страждав від частих землетрусів.
Величезний внесок у відродження цієї обителі внесли воєначальники цариці Грузії Тамари, Івана і Закаре Закоряны, які на початку XIII століття звільнили край від сельджуків. Їх нащадки (Хахбакяны і Прошяны) продовжували протегувати скельної святині. Тому вона і стала їх родовою усипальницею.
