Головне – це інша лапа
Продовжуючи тему фраз з казок про дружбу, актуально буде навести цитату з твору Наталії Сизоненко «Лисеня лисенку»:
– Лисеня, – сказав лисеня лисенку, – ти пам’ятай, будь ласка, що якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, якщо ти втомився – ти просто простягни лапу. І я простягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там – інші зірки або всі ходять на головах. Тому що печаль одного лисенка, розділена на двох лисенят, – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є в світі?
Дійсно, яка різниця, що є ще в цьому світі, коли б’єшся не один. Коли хтось підтримає будь-твій вибір, а якщо побачить, що ти робиш погано, наставить на шлях істинний. Перед узами справжньої дружби навіть смерть стає безсилою.
Ось тільки не вистачає сучасній людині вірності і благородства. Зараз ці якості сприймаються як щось особливе, унікальне і неймовірне, але в дійсності вони повинні бути само собою зрозумілим явищем. Як би цинічно це не звучало, але людині неодмінно треба повчитися манерам у собак, тільки вони знають, що таке безкорисливість, вірність і відданість:
Ні одна собака в світі не вважає звичайну відданість ніж‑то незвичайним. Але люди придумали звеличувати це почуття собаки як подвиг тільки тому, що не всі вони і не так вже часто мають відданістю одному і вірністю боргу настільки, щоб це було коренем життя, природною основою самого істоти, коли благородство душі – само собою зрозуміле стан.
Саме так пише Гаврило Троепольскій у книзі “Білий Бім Чорне Вухо”. Автор писав, що дружба і відданість ставали справжнім щастям, тому що ніхто не вимагав від іншого більше, ніж той може дати. Тут ніхто не маніпулює поняттям дружби заради своєї вигоди, а от в реальному світі це не рідкість.
