Афоризми з третьої глави
Пора прийшла, вона закохалася…
(7-й вірш)
Ти п’єш чарівний отрута бажань.
(15-й вірш)
Донині гордий наш язик
До поштового прозі не звик.
(26-й вірш)
Своє любовне лист Тетяна писала французькою мовою, і поет нарікає на те, що в епістолярному жанрі в його час панував іноземний мову.
Як уст рум’яних без посмішки,
Без граматичної помилки
Я російської мови не люблю.
У цій фразі відчувається іронія і трохи хуліганства, поет натякає на свій метод навмисного використання помилок у тексті.
Яке мені діло?
Я буду вірний старовини.
(28-й вірш)
Як справжній патріот своєї Батьківщини, Олександр Сергійович цієї фрази хотів сказати, що йому миліше простонародна російська мова, ніж нарочито правильна, лакована мова аристократів.
Ніхто мене не розуміє…
Я до вас пишу – чого ж боле?
(31-й вірш)
А це вже вислови з любовного листа Тетяни, зверненого до Євгена.
