Четверта глава твору
Марні ваші досконалості.
(14-й вірш)
Мріям і рокам нема вороття.
(16-й вірш)
Ворогів має в світі всяк,
Але від друзів спаси нас, боже!
(18-й вірш)
Дійсно, гірше ворога фальшивий друг, який може підставити в будь-який момент.
Два століття сварити не хочу.
(33-й вірш)
Тут Пушкін мав на увазі байкаря В. І. Дмитрієва, котрий висміяв у своєму вірші «Чужий толк» одного льстеца – поета кінця 18 ст., сочинявшего хвалебні оди на персон високого рангу з метою отримання прихильності від них.
Але наше північне літо,
Карикатура південних зим…
Пушкін не любив літо, йому до душі була осінь, про що він не раз писав у своїх віршах.
Вже небо восени дихало.
(40-й вірш)
Прекрасна метафора, що описує осіннє небо. Цей ліричний уривок став самостійним віршем, школярі вивчають його напам’ять.
