Діагностичні методи
Для вирішення проблем з нетриманням слід звернутися до уролога. Пацієнтці, як правило, запропонують вести щоденник сечовипускань, який заповнюється протягом 1-2 доби, після чого фахівець аналізує такі дані. В даному щоденнику кожну годину фіксується інформація: кількість рідини, випитої та виведеної, яка частота сечовипускань і відчуття дискомфорту в процесі виділення сечі, якщо такі є. У щоденнику також ведеться опис явищ нетримання сечі, а саме за яких умов це сталося, і в якій кількості урина мимоволі виділилася.
Крім цього, жінку повинні оглянути на гінекологічному кріслі. Для виключення інфекційних і запальних захворювань лікар повинен взяти мазки на флору піхви, а також на наявність урогенітальних інфекцій з уретри і шийки матки. Піхвове дослідження допомагає виявити наявність різних пухлинних новоутворень, присутність яких може бути основним чинником здавлення сечового міхура і зміни його положення. При подібному огляді для діагностики нетримання проводиться також так звана кашлевая проба. Лікар просить хворого покашляти, і у випадках, коли з уретри виділяється сеча, проба може вважатися позитивною.
