Лабораторна та інструментальна діагностика патології
На наступному етапі діагностичного дослідження призначають додаткові методи, якими, як правило, є:
Лабораторні – до них відноситься загальний і біохімічний аналіз крові, посів сечі на мікрофлору, загальний аналіз сечі, аналіз сечі на визначення чутливості до антибактеріальних препаратів.
УЗД сечового міхура і нирок. За допомогою даної діагностичної методики можна встановити обсяг залишкової урини в сечовому міхурі, а також непрямі ознаки наявності запальних процесів сечостатевої системи та структурні аномалії нирок і сечовивідних шляхів.
Цистоскопія, яка є дослідженням, під час якого через сечовипускальний канал у порожнину сечового міхура вводиться спеціальний діагностичний прилад, який називається «цистоскоп». Даний метод діагностики дозволяє оглянути порожнину сечового міхура з метою оцінки стану його слизової оболонки, а також змін, які можуть бути причиною нетримання або якимось чином ускладнювати перебіг захворювання. Крім цього, за допомогою такого методу діагностують деякі запальні процеси, що протікають в даному органі – цистити, а також різні структурні дефекти – дивертикули, поліпи і т. п.
Уродинамічні дослідження, які характеризують безпосередньо сам акт сечовипускання.
Профілометрія – метод дослідження, який проводиться за допомогою вимірювання тиску в уретрі, в різних її ділянках.
Цистометрія – методика, що визначає взаємозв’язок обсягу міхура і тиску, а також здійснити оцінку стану сечового і його скорочувальну активність, здатність до розтягування при переповненні, а також проконтролювати функцію нервової системи над актом виведення сечі.
Урофлоуметрія – методика, що дозволяє вимірювати об’єм сечі, виведеної за певну одиницю часу. Дане дослідження дає можливість встановити графічні зображення сечовипускального процесу, оцінити швидкість струменя сечі і тривалість цього.
Отже, якщо після пологів нетримання сечі, як лікувати дану патологію?
Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
