У карному процесі дізнання є однією з форм розслідування. Воно покликане сприяти відправленню правосуддя і по своїй суті є процесуальною діяльністю. Це означає, що всі заходи та прийняті рішення повинні відповідати КПК.
Завдання керівництва правоохоронних органів полягає в такій організації роботи підлеглих службовців, щоб справи, які розслідуються в рамках попереднього слідства, порушувалися переважно слідчими. Разом з тим від оперативності в діяльності уповноважених підрозділів залежать своєчасне виявлення і закріплення доказів, встановлення і викриття осіб, винних у злочинах, максимальне скорочення проміжку між вчиненням посягання і винесенням вироку.
При встановленні ознак злочину, по якому обов’язково провадження попереднього слідства, в порядку, закріпленому статтею 146 КПК, порушується кримінальна справа органом дізнання. Виробництво невідкладних слідчих дій при цьому є невід’ємною частиною роботи працівників правоохоронних структур. Загальні правила їх проведення закріплені в ст. 157 КПК. Далі розглянемо, які невідкладні слідчі дії існують і як вони виконуються.
Загальні відомості
Необхідність виконання органом дізнання невідкладних слідчих дій виникає у випадках, коли у слідчого відсутня можливість своєчасно почати розслідування. На практиці нерідкі ситуації, коли службовець збуджує неподследственное йому справу. В таких випадках він також здійснює невідкладні слідчі дії. По КПК РФ, після їх виконання слідчий повинен передати справу прокурору. Той, у свою чергу, зобов’язаний направити матеріали за підслідністю.
Визначення
Поняття “слідча дія” використовується в КПК близько 40 разів. Але в нормах Кодексу це визначення не розкрито. Видається, що законодавець розглядає слідчі дії в якості різновиду процесуальної діяльності, спрямованої на збирання і перевірку доказів.
Дізнанням визнається виконання оперативно-розшукових заходів “по гарячих слідах”. Воно обумовлено необхідністю швидко припинити злочин в момент вчинення або безпосередньо після вчинення. Дізнання передбачає зазвичай затримання підозрюваних та виконання інших невідкладних слідчих дій. Ці заходи, виконані оперативно, дозволяють виявити, зберегти і закріпити докази. Їх ефективність має особливе практичне значення для роботи правоохоронних органів.
Невідкладні слідчі дії – це заходи, які виконує орган дізнання після порушення справи, попереднє слідство по якій є обов’язковим. Спрямовані вони на виявлення й фіксацію слідів злочину, доказів, закріплення, вилучення і дослідження яких має бути здійснено негайно.
Треба зазначити, що, на відміну від раніше діючого КПК, сучасний Кодекс не встановлює перелік невідкладних слідчих дій. Це означає, що у них можуть бути визнані будь-які оперативно-розшукові заходи, виконані “по гарячих слідах”.
Критерій оперативності
Для проведення органом дізнання невідкладних слідчих дій повинен існувати ризик втрати або псування доказів, приховування підозрюваних. Як можна скоріше після одержання інформації про вчинення посягання необхідно провести огляд місця, трупа, освідування, допит, обшук.
Невідкладні слідчі дії – це такі заходи, виконання яких може забезпечити отримання великого обсягу інформації. Приміром, оперативно необхідно провести допит потерпілого або очевидця події. Якщо злочином заподіяно майнову шкоду на початковій стадії розслідування необхідно запланувати заходи, спрямовані на його відшкодування. В якості них можуть виступати обшук у підозрюваного, арешт його майна, пошук викрадених цінностей і пр.
Важливий момент
Виконання оперативних заходів не повинно підміняти попереднє слідство. Невідкладні слідчі дії здійснюються при наявності відповідної необхідності. Орган дізнання не вправі виконувати заходи, що не є невідкладними. Він також не може здійснювати процесуальні дії, які можуть визначити хід розслідування і можуть вчинятися виключно слідчим. Йдеться, зокрема, про пред’явлення обвинувачення, обрання запобіжного заходу, припинення/призупинення виробництва, складання обвинувального висновку та ін.
Повноваження дізнавачів
Орган дізнання може виконувати не тільки невідкладні слідчі дії у кримінальних справах, порушених ним, а також здійснювати необхідні оперативно-розшукові заходи, передбачені законом. Відповідні повноваження покладаються на співробітників підрозділу керівником. При цьому слід врахувати, що виробництво невідкладних слідчих дій не допускається особою, що здійснює в рамках цієї ж справи оперативно-розшукові заходи.
Дізнавач наділяється повноваженнями по самостійному виконанню слідчих та інших процесуальних заходів, прийняття рішень. Винятком є випадки, коли на це необхідна згода керівника, санкція прокурора або судове рішення. Відповідне правило випливає із положень статей 20, 144-146, 145, 165 КПК.
Невідкладні слідчі дії включають в себе зустрічі уповноваженого службовця з підозрюваним. Однак для цього необхідно отримати письмовий дозвіл співробітника, у провадженні якого знаходиться справа.
Компетенція органів дізнання
Виробництво невідкладних слідчих дій обумовлюється функціями відповідного органу та правилами персональної та предметної підслідності. У випадках, закріплених пунктами 4, 5 другої частини 157-ї статті КПК, враховується і місце вчинення посягання.
Виробництво невідкладних слідчих дій дізнавачами ОВС допускається по всіх справах, розслідуваних слідчими ОВС. Службовці органів з контролю обігу наркотичних і психотропних речовин здійснюють оперативні заходи щодо злочинів, підслідних їм (статті 229, 228.2 КК, наприклад).
Проведення невідкладних слідчих дій Митними органами допускається у справах, передбачених частинами 2-4 ст. 188, а також статтями 190, 193, 189 КК.
Командири військових з’єднань і частин, начальники військових гарнізонів і установ здійснюють оперативні заходи щодо злочинів, скоєних військовослужбовцями, громадянами, які перебувають на зборах, особами з числа цивільного персоналу ЗС україни, інших військ, формувань у зв’язку з виконанням ними їхніх службових обов’язків або в розташуванні гарнізону, заклади, частини, з’єднання.
Керівники установ УІС вправі виконувати невідкладні дії щодо посягання на встановлений порядок несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також іншими особами, які перебували на їх території.
Спеціальні суб’єкти
Згідно КПК, невідкладні слідчі дії можуть здійснюватися посадовими особами, які не належать безпосередньо до органів дізнання, але на яких у певних випадках покладаються відповідні повноваження. У число таких осіб, відповідно до частини 3 40-ї статті Кодексу, включені:
Зазначені посадові особи можуть порушувати справи, виконувати невідкладні дії за умови негайного повідомлення про це прокурора. Постанови та матеріали передаються в прокуратуру при появі першої реальної можливості.
Особливості проведення невідкладних дій
Вони пов’язані зі специфікою процесуальної діяльності органів дізнання щодо злочинів, попереднє розслідування по яких обов’язково і необов’язково. На відміну від другого виду діяльності, при першій уповноважені структури мають право виконувати виключно невідкладні дії.
Як говорилося вище, в сучасному КПК перелік розглянутих заходів відсутня. На думку багатьох юристів, це рішення законодавця є виправданим. Однак, як вважають деякі фахівці, не можна визнавати невідкладними діями, пов’язані з прийняттям юридично значущих рішень по справі та вчинення яких допускається тільки після притягнення громадянина в якості обвинуваченого.
Послідовність і термін невідкладних слідчих дій буде залежати від характеру і специфіки посягання. Вони встановлюються посадовою особою, яка веде розслідування. В одному випадку доцільно спочатку провести огляд місця передбачуваного злочину, в іншому – допит потерпілого, наприклад. Це положення застосовується і до невідкладних дій, що здійснюються дізнавачем.
Процесуальні підстави
В деяких випадках проведення оперативних заходів супроводжується реалізацією примусових заходів. Наприклад, це може бути обмеження в рамках закону майнових, особистих прав громадян і юросіб. Безумовно, рішення про застосування таких заходів повинно бути обґрунтовано та правомірно.
Приміром, якщо необхідно виконати огляд трупа, обшук, виїмку, огляд, слідчий зобов’язаний винести відповідну постанову. Для огляду житла всупереч волі проживаючих у ньому громадян, виїмки або обшуку (особового в тому числі), крім випадків, закріплених 93-ї статті КПК, вилучення документів і предметів, що містять відомості про вклади, банківські рахунки, накладення арешту на кореспонденцію, отримання дозволу на її огляд і виїмка, контроль і запис телефонних розмов необхідно судове рішення. При цьому закон передбачає і виключення.
За положеннями 5-ї частини 165-ї статті Кодексу, огляд, обшук, виїмка в житлі, особистий обшук, не терплять зволікання, можуть бути проведені без отримання судового рішення. Однак такі заходи уповноважений виконувати тільки слідчий. Відповідне правило випливає з положень пункту 1 частини 3 41-ї статті КПК. Згідно з нормою, дізнавач наділяється повноваженнями самостійно виконувати слідчі та інші процесуальні дії, приймати рішення, крім випадків, коли на це потрібна санкція прокурора, дозвіл керівника органу дізнання або судове рішення. Відповідно, заходи, передбачені п. 4-9 ч. 2 ст. 29 Кодексу, невідкладними вважати не можна.
Очна ставка
Це слідча дія у деяких випадках вважають невідкладним. Однак це не зовсім так. Очною ставкою називають допит двох осіб в присутності один одного. Цю слідчу дію необхідно в тому разі, якщо особи раніше дали суперечливі свідчення щодо одних і тих же обставин справи. Очна ставка покликана усунути ці суперечності. Питання про їх суттєвості вирішується особою, яка провадить розслідування. При цьому службовець приймає до уваги оцінку наявних доказів, зіставляє їх з показаннями громадян, між якими проводитиметься очна ставка.
Істотними вважаються протиріччя в показаннях з суперечливими відомостями, що відносяться до обставин, що становлять предмет доказування і важливим для здійснення правильної оцінки наявних матеріалів (наприклад, про взаємини між обвинуваченим і потерпілим). Нерідко істотно суперечливими вважаються дані, отримані на різних допитах громадян, з приводу дій жертви злочину, обвинуваченого, свідка, підозрюваного до і після діяння.
Наведені відомості про очній ставці не дозволяють віднести її до невідкладних дій.
Слідчий експеримент
Його також можна віднести до невідкладних дій. Слідчий експеримент дозволяє перевірити фактичні дані, які були отримані при допиті обвинувачуваного, свідка, потерпілого, пред’явлення для впізнання, огляду місця злочину та інших заходів.
Перед пред’явленням для впізнання проводиться попередній допит громадянина. Його здійснення є однією з передумов для прийняття вірного рішення щодо доцільності та ефективності інших процесуальних заходів. Як вказує ВС, слід вважати грубим порушенням кримінально-процесуальних норм упущення слідчого, попередньо не допросившего потерпілого про особливості і прикмети суб’єктів, впізнання яких виробляється. Пред’явлення для впізнання, таким чином, нерідко стає невідкладним слідчим дією, що суперечить порядку розслідування.
Допит
Це слідча дія, як вище вже говорилося, входить до числа невідкладних. Суть допиту в тому, щоб встановити, чи зберігся образ об’єкта, який буде пред’явлений для впізнання, і якщо зберігся, то в якому обсязі, тобто які саме ознаки потерпілий або очевидець добре пам’ятає і чи зможе вказати на них. При цьому за замовчуванням передбачається, що допитуваний громадянин спостерігав об’єкт в зв’язку зі злочином. Якщо він говорить про те, що не пам’ятає предмет або особа, то і пред’являти для впізнання сенсу немає.
Перевірка показань
Ця слідча дія спрямована на встановлення нових фактів, що мають доказове значення для справи. Представляється, що перевірка показань не може використовуватися для закріплення отриманої інформації за допомогою простого відтворення відомостей, одержаних раніше під час допиту.
Враховуючи, що дана дія слідує за взяттям показань, невідкладним його назвати не можна. Перевірка інформації повинна бути всебічної і ретельної.
Висновок
Далеко не всі заходи, що проводяться дізнавачем, незважаючи на їх доказове значення, охоплюються поняттям невідкладних слідчих дій. Законодавство значно обмежує повноваження посадової особи. Це, на думку одних юристів, негативно відбивається на ході розслідування. Разом з тим, як вважають інші фахівці, розмежування процесуальних повноважень між слідчим і дізнавачем необхідно для забезпечення ефективної роботи правоохоронних органів, своєчасного встановлення обставин злочину, виявлення громадян, причетних до нього.
Багато експертів вважають, що для отримання високих показників при здійсненні розслідування необхідно скоригувати формулювання 157-ї статті, яка регламентує виробництво невідкладних дій. На думку цих авторів, норму слід викласти так:
“При виявленні ознак злочину, виконання попереднього слідства по якому обов’язково, органом дізнання за правилами, закріпленим ст. 146 КПК, порушується справа та проводяться невідкладні дії. В якості них допускаються слідчі заходи, передбачені пунктами 4-9 і 11 2-ї частини 29-ї статті, ст. 181, 191-194 Кодексу”.
Таке формулювання, як вважають фахівці, дозволить реалізувати повноваження, якими наділені дізнавачі, в повному обсязі. Це, у свою чергу, безсумнівно позитивно відіб’ється на показниках ефективності боротьби з кримінальними посяганнями.
При виконанні невідкладних дій дізнавачам належить керуватися процесуальним законодавством, а також іншими нормативними актами, що регламентують здійснення оперативно-розшукових заходів. Необхідно пам’ятати, що доказове значення будуть мати тільки ті факти, які виявлені у відповідності з діючими нормами. Якщо встановлений порядок буде порушено (наприклад, відсутня санкція вищестоящої посадової особи), отримані матеріали не можуть бути долучені до справи, навіть якщо вони прямо доводять причетність особи до протиправного діяння.
