Оповідання Лев і собачка. Короткий зміст

Розповідь великого російського письменника Льва Миколайовича Толстого “Лев і собачка” з підзаголовком “розповідь-бувальщина” був написаний ним для “Абетки”, імовірно, близько 1875 року. Ця книга була збіркою, що включали в себе початкові тексти для вивчення дітьми різних предметів – від зоології та географії до російської мови.

Сам Толстой пред’являв багато вимог до творів, що входять у книжку. Він говорив:

Діти суворі судді в літературі. Потрібно, щоб розповіді були для них написані і ясно, і цікаво, і морально.

Про що розповідь?

Запис короткого змісту “Лева та песика” для читацького щоденника може бути така: цей маленький розповідь оповідає про дружбу великого лева і маленької собачки. Її, кинуту йому на поталу, не тільки пошкодував великий і, на загальну думку, злий хижак, але і став для неї другом більш відданих, ніж кинули її люди.

А коли маленька сусідка лева померла, він і сам невдовзі захворів і помер, так нікого і не впустивши до себе в клітку.

Основні події

Тут ми зупинимося на короткому змісті “Лева та песика” Толстого.

В одному лондонському зоопарку в якості плати за відвідування брали бродячих кішок і собак, яких кидали в клітки хижакам, як корм.

Ось одного разу таку маленьку собачку віддали на поталу леву. Але той чомусь не з’їв її, а пошкодував і навіть став грати з нею і ділитися їжею.

Визнав як один зайшов в зоопарк барин у свою собачку і хотів забрати її, але лев заричав і не дозволив цього.

Так вони прожили разом рік. А потім собачка захворіла і издохла. А лев не повірив – спочатку він все нюхав її і чіпав лапою, а потім почав стрибати по клітці, в розпачі гризучи засуви.

Йому дали іншу собачку, очікуючи, що він забуде колишнє, але лев розірвав її на шматки.

Закінчується короткий зміст “Лева та песика” так само, як сам розповідь:

Потім він обійняв своїми лапами мертву собачку і так лежав п’ять днів.

На шостий день лев помер.

Виховання почуттів

Як завжди, після читання творів Толстого, у читача може виникнути безліч питань, і, напевно, залишиться дивне післясмак від розказаних їм простих, загалом-то, історій.

Після короткого змісту “Лева та песика” викладемо деякі читацькі міркування.

Чому лев пошкодував собачку? За її беззахисність? Навряд чи. Якщо в тому зоопарку заведено було віддавати на корм великим хижакам бродячих собак і кішок, стало бути, звірі звикли харчуватися тим, що дають. Скільки ж на рахунку лева було цих кульок і барсиков, яких він не пошкодував? У Толстого про це нічого не сказано.

І розривав ж в кінці розповіді він на частини підкинутих йому в клітку інших собачок, висловлюючи свою незгоду з рішенням жорстокої долі позбавити його маленького товариша?

Чому ж дружні почуття лева виникли так раптово, чому його теплота проявилася так вибірково? Може, собачка була якась особлива?

Ймовірно, справа в її поведінці: коли її кинули в клітку до лева, вона впала на спину – тобто в саму беззахисну для тварин позу – і стала махати хвостом, тим самим виявляючи повну покірність і, разом з тим, дружнє ставлення до господаря клітини. Потім вона і зовсім встала перед ним на задні лапки.

Висновок читача може бути такий: собачка була хитра, вона здогадалася, що повести себе небанально в банальній ситуації – єдиний шанс вижити поряд з хижаком. А лев здивувався. Ніколи йому ще не траплялося таких дивних жертв.

А потім собачці довелося звикнути до такого небезпечного сусідству, а лев звик піклуватися і подружився з нею.

Ось і інший висновок читача: дружба вибіркова. Треба володіти особливими достоїнствами, щоб її заслужити. Але хіба собачка, якщо вона така ж дурна, як і слабка, варта співчуття і дружньої участі?

А ось і ще один висновок: дружба була необхідна не стільки собачці, скільки леву. Навіть в умовах неволі йому хочеться бути комусь потрібним.

Але незабаром за собачкою в зоопарк з’явився господар – він хотів забрати її. Бути може, вона була прив’язана до нього, а потім просто загубилася? Але лев не пустив її. Маленька подружка стала його власністю.

Отже. Бідоласі довелося пристосуватися, щоб вижити. А лев завів живу іграшку і придумав собі сенс життя. І обидва вони, звичайно, жертви в руках жорстоких людей. Ось про це історія. А чомусь вважається, що ця розповідь про кохання і відданості. А були вони тут?

Такий зовсім не дитячий сюжет вийшов у Толстого. Хоча, як в традиційній російській народній казці, де діючими особами є тварини, їх вчинки і тут проектуються на людей.

Ми привели короткий зміст оповідання “Лев і собачка” і кілька з усього спектру читацьких умовиводів. Ви можете відшукати свої.