Поняття «романтизм» часто використовують як синонім до поняття «романтика». Під цим мають на увазі схильність дивитися на світ через рожеві окуляри і активну життєву позицію. Або ж пов’язують це поняття з любов’ю і якимись вчинками заради свого близької людини. Але романтизм має кілька значень. У статті піде мова про більш вузькому розумінні, яке використовується для літературознавчого терміна, і про основних рисах характеру романтичного героя.
Характерні риси стилю
Романтизм — це напрям у літературі, що виник в Росії в кінці 18 – першій половині 19 століття. Даний стиль проголошує культ природи і природних почуттів людини. Новими характерними рисами романтичної літератури стають свобода самовираження, цінність індивідуалізму й оригінальні риси характеру головного героя. Представники напряму відмовлялися від раціоналізму і верховенства розуму, які були характерні для епохи Просвітництва, і ставили в основу емоційну і духовну сторони людини.
В своїх творах автори не відображають реальний світ, який був для них надто вульгарним і ницим, а внутрішній всесвіт персонажа. І через призму його почуттів і емоцій видно обриси реального світу, законами і думкам якого він відмовляється підкорятися.
Основний конфлікт
Центральним конфліктом всіх творів, написаних в епоху романтизму, стає конфлікт між особистістю і суспільством в цілому. Тут головний герой йде наперекір усталеним у його оточенні правилами. При цьому мотиви такої поведінки можуть бути різні — вчинки можуть йти на благо суспільства, так і мати егоїстичний задум. При цьому, як правило, герой програє цю боротьбу, і твір закінчується його смертю.
Основні риси романтичного героя
Романтик — особлива і в більшості випадків дуже таємнича особистість, намагається протистояти могутності природи або суспільства. При цьому конфлікт переростає у внутрішню боротьбу протиріч, яка відбувається в душі головного персонажа. Іншими словами, центральний персонаж будується на антитезах.
Хоч в даному літературному жанрі і цінується індивідуальність головного героя, але все ж літературознавці виділили, які риси романтичних героїв є основними. Але, навіть незважаючи на схожість, кожен персонаж по-своєму унікальний, так як вони є лише загальними критеріями виділення стилю.
Ідеали суспільства
Головною рисою романтичного героя є те, що він не приймає загальновідомі ідеали суспільства. У головного героя є власні уявлення про цінності життя, які він намагається відстоювати. Він кидає виклик усьому навколишньому світу, а не окремій людині або групі людей. Тут йде мова про ідейному протистоянні однієї особи проти цілого світу.
При цьому у своєму бунті головний герой вибирає одну з двох крайнощів. Або це недосяжні високодуховні мети, і персонаж намагається зрівнятися з самим Творцем. В іншому випадку герой вдається до всіляких гріхів, не відчуваючи заходи свого морального падіння в безодню.
Яскрава особистість
Якщо одна особа здатна протистояти цілому світу, значить, вона настільки ж масштабна і складна, як цілий світ. Головний герой романтичної літератури завжди виділяється в суспільстві як зовні, так і внутрішньо. В душі персонажа відбувається постійний конфлікт між уже закладеними суспільством стереотипами і його власними поглядами та ідеями.
Самотність
Одна з найсумніших рис романтичного героя — його трагічна самотність. Так як персонаж протистоїть цілому світу, то він залишається зовсім один. Немає такої людини, який би зрозумів його. Тому він або сам біжить з ненависного йому суспільства, або сам стає вигнанцем. Інакше романтичний герой вже не був би таким. Тому письменники-романтики зосереджують свою увагу на психологічному портреті центрального персонажа.
Або минуле, або майбутнє
Риси романтичного героя не дозволяють йому жити в сьогоденні. Персонаж намагається знайти свої ідеали минулого, коли релігійне почуття було сильно в серцях людей. Або ж тішить себе щасливими утопіями, які нібито очікують його у майбутньому. Але в будь-якому випадку головного героя не влаштовує епоха тьмяною буржуазної дійсності.
Індивідуалізм
Як вже було сказано, відмінною рисою романтичного героя є його індивідуалізм. Але це непросто «несхожість на інших». Це кардинальна відмінність від всіх людей, які оточують головного героя. При цьому, якщо персонаж вибирає гріховний шлях, то він усвідомлює, що відрізняється від інших. І це розходження доведено до крайності — культу особистості головного героя, де всі вчинки мають виключно егоїстичний мотив.
Епоха романтизму в Росії
Основоположником російського романтизму вважається поет Василь Андрійович Жуковський. Він створює кілька балад і поем («Ундіна», «Спляча царівна» і так далі), в яких присутній глибокий філософський зміст і прагнення до моральних ідеалів. Його твори просякнуті власними переживаннями і роздумами.
Потім на зміну Жуковському приходять Микола Васильович Гоголь та Михайло Юрійович Лермонтов. Вони накладають на суспільну свідомість, що знаходиться під враженням від провалу декабристського повстання, відбиток ідейного кризи. З цієї причини творчість цих людей описується як розчарування в реальному житті і спроба піти в свій вигаданий світ, наповнений красою та гармонією. Головні герої їх творів втрачають інтерес до земного життя і вступають в конфлікт з навколишнім світом.
Однією з рис романтизму є звернення до історії народу та його фольклору. Найбільш яскраво це простежується у творі «Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова» і циклі віршів і поем, присвячених Кавказу. Лермонтов сприймав його як батьківщину вільних і гордих людей. Вони протистояли рабській країні, яка перебувала під владою Миколи I.
Ранні твори Олександра Сергійовича Пушкіна також просякнуті ідеєю романтизму. Прикладом може служити «Євгеній Онєгін» або «Пікова дама».
