Особливості буржуазних революцій

Реконструкція країни

Революція у Франції стала яскравою подією в Європі на рубежі 17-18 століть. Але причини її не тільки в конфлікті між феодалами і буржуазією. Людовик XVI став останнім представником так званого старого порядку. Ще до його повалення в країні відбулася реконструкція. Відтепер король країною правити міг лише на підставі закону. Влада належала тепер Національним зборам.

За королем залишалося право призначати міністрів, він вже не міг, як раніше, користуватися державною скарбницею. Скасували інститут спадкового дворянства і всі титули, пов’язані з ним. Відтепер називати себе графом або маркізом було заборонено. Всі ці зміни давно чекав народ, положення якого з кожним роком ставала все важче. Король же дозволяв своїй дружині безмежно користуватися скарбницею напередодні, ні в чому її не обмежував, при цьому мало займався державними справами. Такі передумови буржуазної революції, що відбулася у Франції.

Відтепер не існувало королівських рад та штату секретарів. Змінилася і система адміністративного поділу. Францію розділили на 83 департаменту. Скасували і старі судові установи. Іншими словами, Франція поступово перетворювалася в іншу країну. Революційні події розгорталися, як відомо, впродовж десяти років.

Цікаве:  Давньогрецькі кораблі: опис конструкції, типи та назви з ілюстраціями

Одним з найважливіших подій революційних років став невдалий втеча короля. 20 червня 1791 року Людовика, одягнений в одяг слуги, спробував покинути Францію. Проте на кордоні був затриманий. Короля і його сім’ю повернули в столицю. Народ зустрів його в безмовній тиші. Його втеча парижани сприйняли як оголошення війни. Причому король в цій війні перебував по той бік барикад. З цього дня почалася радикалізація революції. Її організатори вже не вірили нікому, тим більше королю, який виявився зрадником. Щоправда, депутати-конституціоналісти взяли Людовика під захист і заявили, що він нібито втік не з власної волі, а був викрадений. Ситуацію це не виправило.

Емоційну реакцію викликав втечу французького короля і в Європі. Глави інших держав побоювалися, що революційні настрої могли проникнути і на їх землі. В липні 1789 року почалася еміграція дворян. До речі, будь-які революційні події завжди тягнуть за собою міграцію.