Звичайно, ми всі живемо у суспільстві, але кожен з нас потребує якоїсь недоторканною територією, де можна почувати себе в безпеці. Особистий простір – це головна умова для нормального функціонування психіки людини. Тому визначення і підтримання його меж дуже важливі в житті кожного з нас.
Причини, чому ми потребуємо у власній зоні комфорту
Саме уявлення про особисту території йде корінням в далеке минуле і пов’язана з тваринним світом. Етолог Конрад Лоренц (вчений, який займається вивченням генетично обумовленого поведінки тварин і людини) стверджував, що наявність індивідуального простору пов’язане з агресією стадних тварин або птахів. Наприклад, шпаки розсаджуються на проводах з проміжками. Дистанція між ними в точності дорівнює їх можливості дістати один до одного дзьобом. Якщо тварина не агресивна, то в особистому просторі воно не потребує.
Звідси випливає, що тварина потребує якоїсь особистої території настільки, наскільки очікує якусь агресію в свою сторону.
Людина в тій чи іншій мірі теж зграйний індивід, тому висновок, який був зроблений Конрадом Лоренцем, відноситься і до нього. Наприклад, коли дочка підходить до мами, обіймає її, то мати не замислюється про те, що дитина порушує її особистий простір. Але зовсім по-іншому відчуває себе ця ж жінка, якщо її обіймає малознайомий колега. Чому так відбувається? Які є межі нашого індивідуального простору? Які чинники впливають на їх встановлення? Про особистий простір людини і його видах і піде мова в статті.
Кордону
Приватне чи індивідуальне простір – це зона, в якій людина почувається безпечно і комфортно. Виділяють наступні межі зони комфорту, в залежності від ступеня знайомства з людьми:
- Від 15 до 45 сантиметрів – це відстань, яку комфортно при спілкуванні з дітьми, партнером, близькими друзями.
- Від 46 сантиметрів до 1 метра – прийнятна дистанція при спілкуванні з колегами, сусідами, однокурсниками.
- Від 1 метра до 3,5 метра – це простір психологи називають «соціальна зона», тобто комфортна територія для спілкування з людьми в транспорті, на зупинці.
- Відстань понад 3,5 метра необхідно для спілкування з численною групою.
Показники, що впливають на визначення меж
Встановлення обмежень залежить, насамперед, від особистісних характеристик самої людини. Ось, наприклад, показники, що впливають на визначення зон комфорту:
- Тип характеру людини. Люди замкнуті, закриті від навколишнього світу потребують самоті. Люди відкриті і товариські часто порушують індивідуальне простір інших і дозволяють стороннім проникати в свою зону комфорту.
- Ступінь впевненості в собі. Самодостатні і самовпевнені люди не порушують кордонів особистого простору іншої людини. Наприклад, дружина ніколи не стане перевіряти телефон свого чоловіка. Тобто чим нижче рівень самооцінки, тим більше людина дозволяє собі порушувати індивідуальну зону іншої людини і дозволяє це робити по відношенню до себе.
- Місце проживання. Люди, що проживають в мегаполісі, мають більш звужені межі власного простору, ніж ті, хто проживають в маленьких населених пунктах. Крім того, вважається, що жителі півдня менш ревно ставляться до особистої зони комфорту, ніж сіверяни.
- Сім’я і культура. Є такі сім’ї, в яких межі особистої зони практично стираються. Людина, що виросла в такому середовищі, як правило, може говорити на будь-які теми, не відчуваючи дискомфорту або сорому. Їли дитина росла в сім’ї, де поважали особисту зону комфорту, то йому дуже непросто відкрито розмовляти про аспекти свого особистого життя або обговорювати інших.
Порушення індивідуального простору
Будь-яке вторгнення в особисту зону комфорту призводить до подразнення. Причина в тому, що людина, визначаючи межі, бажає убезпечити себе як на психологічному, так і на фізичному рівні.
Комусь комфортно спілкуватися на відстані, а комусь ні. Особливо складно доводиться тим людям, яким необхідна певна віддаленість від інших. На концертах, у транспорті, на роботі, в ліфті вони відчувають паніку, роздратування, відраза. А якщо порівняти кожне порушення їх особистого простору з ляпасом, то і складно уявити, скільки таких ляпасів вони отримують протягом дня. Вони відчувають стрес, причому досить тривалий час.
А що говорити про дитину, до якого постійно лізуть з обіймами і поцілунками? А потім кажуть, що він примхливий і некерований малюк.
Порушення особистого простору завжди веде до психологічного дискомфорту, який виливається у стреси, депресії, безсоння. І неважливо, дорослий це людина чи дитина.
Чому важливо навчитися захищати свій простір?
Замах на зону комфорту іншої людини або ігнорування своїх особистих кордонів завжди веде до конфліктів, агресії.
Негатив може бути спрямований як на порушника, так і на себе самого. Людина починає звинувачувати себе у всіх бідах. З’являється внутрішній дискомфорт, який поступово руйнує його як особистість. Крім того, він показує невдалий приклад своїй дитині, який у дорослому житті теж буде терпіти небажані посягання, оскільки абсолютно не вміє захищатися від них.
У людей, що мають труднощі у поводженні з кордонами, завжди є психологічні проблеми і різного роду захворювання.
Що робити?
Ось кілька порад, які допоможуть захистити свій особистий простір:
- Навчитися говорити «ні», причому навіть своїм близьким людям.
- Назавжди відмовитися від почуття провини, так як саме воно – відмінний засіб для маніпулювання.
- Виключити при спілкуванні фамільярність.
- Не намагатися догоджати всім і бути для всіх хорошим.
- Правильно ставитися до критики.
- Не дозволяти нікому маніпулювати собою.
- Намагатися не відповідати на провокації.
- Завжди зберігати фізичну дистанцію при спілкуванні.
- Виключити надмірну відвертість.
- Намагатися бути справедливим.
Індивідуальне простір – це зона спокою і безпеки. Не варто порушувати межі комфорту інших людей, втручаючись в їх життя, даючи поради, і тоді буде легко зберігати дистанцію і не дозволяти оточуючим переступати межі дозволеного.
Види особистої зони комфорту
Індивідуальне простір має й інші виміри, крім тілесного. Поширені такі форми:
- Предметне простір або приватна власність – це речі, об’єкти, до яких ми маємо доступ. Наприклад, особистий комп’ютер, робочий стіл, кабінет, постіль і так далі.
- Житловий простір – це особисте місце, де можна усамітнитися, розслабитися і почувати себе в безпеці. Це не обов’язково свій будинок або квартира, це може бути свій кут, своя частина кімнати.
- Особистий інформаційний простір – це право на таємницю. Не можна читати чужі листи, СМС, переглядати мобільний телефон. У кожної людини є право на особисте життя.
- Особистий емоційний простір – це почуття, які ми переживаємо за власним бажанням.
- Особисте час – це вільне від зобов’язань і роботи час, яким можна розпорядитися на свій розсуд.
Чоловічий і жіночий підхід до поняття “особистий простір”
Чоловіки на інтуїтивному рівні захищають кордони свого комфорту. Вони вміють це робити як фізично, так і словесно. Їх чіткі обмеження дають зрозуміти, наскільки надійно охороняється приватна зона.
У жінок є проблеми з порушенням меж. Це пов’язано з тим, що природа прекрасної половини людства двоїста. З одного боку, вони бажають розчинитися у своєму обранцеві, а з іншого – допускають багато непозволительного по відношенню до себе.
Вони починають терпіти, і саме в цій жертовності і полягає відмінність чоловіків і жінок.
Зона комфорту кожного партнера у відносинах
Партнерам іноді необхідно побути наодинці з собою. Коли є повага в парі, то проблеми з порушенням кордонів особистого простору у відносинах не виникають. А якщо раптом права одного з партнерів починають порушуватися, то над цим треба починати працювати.
Починати завжди потрібно з себе, тільки так можна дати зрозуміти близькій людині, наскільки важливо дбайливо ставитися до особистісних кордонів: телефону, електронної пошти, соціальних мереж, зустрічей з друзями.
В особистих стосунках треба знаходити компроміси. Необхідно вміти розмовляти і домовлятися, і тоді проблем у порушенні особистого простору не буде.
