Кордону
Приватне чи індивідуальне простір – це зона, в якій людина почувається безпечно і комфортно. Виділяють наступні межі зони комфорту, в залежності від ступеня знайомства з людьми:
- Від 15 до 45 сантиметрів – це відстань, яку комфортно при спілкуванні з дітьми, партнером, близькими друзями.
- Від 46 сантиметрів до 1 метра – прийнятна дистанція при спілкуванні з колегами, сусідами, однокурсниками.
- Від 1 метра до 3,5 метра – це простір психологи називають «соціальна зона», тобто комфортна територія для спілкування з людьми в транспорті, на зупинці.
- Відстань понад 3,5 метра необхідно для спілкування з численною групою.
Показники, що впливають на визначення меж
Встановлення обмежень залежить, насамперед, від особистісних характеристик самої людини. Ось, наприклад, показники, що впливають на визначення зон комфорту:
- Тип характеру людини. Люди замкнуті, закриті від навколишнього світу потребують самоті. Люди відкриті і товариські часто порушують індивідуальне простір інших і дозволяють стороннім проникати в свою зону комфорту.
- Ступінь впевненості в собі. Самодостатні і самовпевнені люди не порушують кордонів особистого простору іншої людини. Наприклад, дружина ніколи не стане перевіряти телефон свого чоловіка. Тобто чим нижче рівень самооцінки, тим більше людина дозволяє собі порушувати індивідуальну зону іншої людини і дозволяє це робити по відношенню до себе.
- Місце проживання. Люди, що проживають в мегаполісі, мають більш звужені межі власного простору, ніж ті, хто проживають в маленьких населених пунктах. Крім того, вважається, що жителі півдня менш ревно ставляться до особистої зони комфорту, ніж сіверяни.
- Сім’я і культура. Є такі сім’ї, в яких межі особистої зони практично стираються. Людина, що виросла в такому середовищі, як правило, може говорити на будь-які теми, не відчуваючи дискомфорту або сорому. Їли дитина росла в сім’ї, де поважали особисту зону комфорту, то йому дуже непросто відкрито розмовляти про аспекти свого особистого життя або обговорювати інших.
