Психологія – це дуже стара наука. У дослівному перекладі з давньогрецької мови – це “наука про душу”. У загальному сенсі психологія вивчає закони розвитку та функціонування, пов’язані з діяльністю людської психіки в рамках одного індивідуума чи групи людей. В практичному і побутовому сенсі психологія (принципи розглянемо в статті) використовується для допомоги тим, хто заплутався у своєму житті або в самих собі. Але все не так просто. У психології є дуже багато відгалужень, принципів, завдань і методів, які ми розглянемо нижче, але поки що сконцентруємося на розвиток цієї науки.
Історія
Психологія виникла ще в часи Античності. Багато вчені і філософи того часу стали замислюватися про людської душі (психіки). З письмових робіт до наших днів уціліло небагато. Але саме в Античності заложились перші основи для психології як науки. Наприклад, Гіппократ зробив класифікацію темпераментів, Платон займався психоаналитикой, вивів деякі основи в психології, які актуальні і досі. Але був ще один важливий людина по імені Аристотель в історії психології, який, можна сказати, поклав початок науці, написав трактат “Про душу”, де докладно стосується багатьох питань людської психіки.
У Середньовіччі людей цікавить людська свідомість з точки зору віри і релігії. А ось в новий час йде розвиток. В 1590 році термін “психологія” вперше вживається Рудольфом Гокленіусом позначення науки про душу. Приблизно в цей же час Отто Касман вперше вживає слово в більш сучасному науковому розумінні. Також багато вчених нового часу вже вважали, що душа і тіло мають різну природу” (Рене Декарт).
У XIX столітті психологія твердо зайняла свою нішу повноцінної науки. Офіційно роком народження вважається 1789-й, коли Вільгельм Вундт організував першу психологічну лабораторію. Також великий внесок у розвиток науки внесли Ернст Вебер, Герман Гельмгольц і багато інші вчені.
У двадцятому столітті психологія вийшла на зовсім інший рівень. Розвиток отримала медицина і біологія. Людство вже знало про взаємозв’язки мозку, про вплив психіки на саму людину, але саме у XX столітті стали застосовувати на практиці різні терапії і методи. Було багато видатних психологів того часу, чиї ідеї часом були суперечливі один одному і піддавалися критиці, проте завдяки багатьом гіпотез психологія розвивалася. Наприклад, Фрейд вивів психоаналіз, вивів теорію свідомого і несвідомого. Також були Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Фромм та інші вчені.
У минулому сторіччі психологія почала активно розділятися на школи, течії, види. Наприклад, на початку століття спочатку в Німеччині з’явилася гештальтпсихологія (яка актуальна до сих пір по всьому світу), а американський психолог Джон Уотсон вивів основні принципи психології поведінки. Так з’явився біхевіоризм.
Наука йшла паралельно з історією. Під час Першої світової війни для тестування солдатів використовували психодіагностику. Також виділяються види: наприклад когнітивна, соціальна і культурно-історична психологія (заснована на марксизмі). Але це не було межею. Вчені також почали помічати, як психологія переплітається з багатьма іншими науками. Так, наприклад, виникла психолінгвістика.
У нинішньому столітті, коли на допомогу прийшло обладнання та техніка, акцент робиться на дослідженні нейронних мереж за допомогою томографії, вивчаються не до кінця виявлені функції мозку та інше.
