Соціологічне дослідження – це своєрідна система організаційно-технічних процедур, завдяки яким можна отримати наукові знання про соціальних явищах. Це система теоретичних і емпіричних процедур, які зібрані в методи соціологічного дослідження.
Види досліджень
Перш ніж приступити до розгляду основних методів соціологічного дослідження, варто вивчити їх різновиди. В основному дослідження поділяються на три великі групи: по цілям, по тривалості і глибині аналізу.
По цілям соціологічні дослідження поділяються на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні визначають і вивчають соціальні тенденції і закономірності суспільного розвитку. Результати цих досліджень допомагають вирішувати складні проблеми. У свою чергу, прикладні вивчають конкретні об’єкти і займаються вирішенням певних проблем, що не носять глобального характеру.
Всі методи соціологічного дослідження відрізняються один від одного своєю тривалістю. Так, існують:
- Довгострокові дослідження, які тривають більше 3 років.
- Середньострокові терміном дії від півроку до 3 років.
- Короткострокові тривають від 2 до 6 місяців.
- Експрес-дослідження проводяться дуже швидко – від 1 тижня до 2 місяців максимум.
Також дослідження відрізняються своєю глибиною, ділячись при цьому на пошукові, описові та аналітичні.
Пошукові дослідження вважаються найпростішими, їх застосовують, коли предмет дослідження ще не вивчений. Вони мають спрощений інструментарій і програму, що найчастіше використовуються в попередніх етапах більш масштабних досліджень, щоб поставити орієнтири, про що і де саме збирати інформацію.
Завдяки описовим досліджень вчені отримують цілісне уявлення про досліджуваних явищах. Їх проводять, базуючись на повній програмі обраного методу соціологічного дослідження, використовуючи детально розроблений інструментарій і велика кількість людей для проведення опитувань.
Аналітичні дослідження описують соціальні явища і причини їх виникнення.
Про методологію та методи
В довідниках часто зустрічається таке поняття, як методологія та методи соціологічного дослідження. Для тих, хто далекий від науки, варто пояснити одну принципову різницю між ними. Методами називають способи використання організаційно-технічних процедур, призначених для збору соціологічної інформації. Методологія – це сукупність усіх можливих методів досліджень. Таким чином, методологія та методи соціологічного дослідження можна вважати суміжними поняттями, але ніяк не ідентичними.
Всі методи, які відомі в соціології, можна розділити на дві великі групи: методи, які призначені для збору даних, і ті, що відповідають за їх обробку.
У свою чергу, методи соціологічних досліджень, що відповідають за збір даних, поділяються на кількісні і якісні. Якісні методи допомагають вченому зрозуміти суть події явища, а кількісні показують, наскільки масово воно поширилося.
До сімейства кількісних методів соціологічного дослідження відносять:
- Соцопитування.
- Контент-аналіз документів.
- Інтерв’ю.
- Спостереження.
- Експеримент.
Якісні методи соціологічного дослідження – це фокус-групи, кейс-стаді. Також сюди можна віднести неструктуровані інтерв’ю та етнографічні дослідження.
Що стосується методів аналізу соціологічних досліджень, то до них належать різноманітні статистичні методи, такі як ранжирування або шкалювання. Щоб мати можливість застосовувати статистику, соціологи використовують спеціальне програмне забезпечення, наприклад ОСА або SPSS.
Соцопитування
Першим і основним методом соціологічного дослідження вважається соціальне опитування. Опитування – це метод збору інформації про досліджуваний об’єкт під час проведення анкетування або інтерв’ю.
З допомогою соцопитування можна отримати інформацію, яку не завжди відображають в документальних джерелах чи неможливо помітити під час експерименту. До проведення опитування вдаються, коли необхідним і єдиним джерелом інформації є людина. Вербальна інформація, одержана завдяки цьому методу, вважається більш надійною, ніж будь-яка інша. Її легше аналізувати і перетворювати в кількісні показники.
Ще одна перевага цього методу полягає в тому, що він універсальний. Під час опитування інтерв’юер реєструє мотиви і результати діяльності індивіда. Це дозволяє отримати ту інформацію, яку не може дати жоден з методів соціологічних досліджень. В соціології велике значення має таке поняття, як надійність інформації – це коли респондент дає одні й ті ж відповіді на однакові запитання. Однак за різних обставин людина може відповідати по-різному, тому велике значення має те, як інтерв’юер вміє враховувати всі умови і впливати на них. Необхідно підтримувати в стабільному стані якомога більше факторів, що впливають на надійність.
Кожен соціологічне опитування починається з фази адаптації, коли респондент отримує певну мотивацію до відповідей. Ця фаза складається з привітання і декількох перших питань. Попередньо респондентові пояснюють зміст опитувальника, його мета та правила заповнення. Другий етап – досягнення поставленої мети, тобто збір основної інформації. В процесі опитування, особливо якщо анкета дуже довга, інтерес респондента до поставленого завдання може згаснути. Тому в опитувальнику часто використовують питання, зміст яких цікавий для випробуваного, але може бути абсолютно марним для дослідження.
Останній етап соцопитування – завершення роботи. В кінці анкети зазвичай пишуть легкі запитання, які найчастіше цю роль грає демографічна карта. Такий спосіб допомагає зняти напругу, і респондент більш лояльно ставитиметься до інтерв’юера. Адже, як показує практика, якщо не враховувати стан випробуваного, то основна частина респондентів відмовляється відповідати на питання вже на половині опитувальника.
Контент-аналіз документів
Також до соціологічних методів дослідження належать аналіз документів. За популярністю ця техніка поступається хіба що соцопитуваннями, але в окремих напрямках дослідження саме контент-аналіз вважається основним.
Контент-аналіз документів широко поширений в соціології політики, права, громадських рухів і т. д. Дуже часто, досліджуючи документи, вчені виводять нові гіпотези, які пізніше перевіряють методом опитування.
Документ – це засіб, що дозволяє запевнити інформацію щодо фактів, подій чи явищ об’єктивної реальності. При використанні документів варто враховувати досвід і традиції конкретної області, а також споріднених гуманітарних наук. Під час аналізу варто критично ставитися до інформації, це допоможе правильно оцінити її об’єктивність.
Документи класифікують за різними ознаками. В залежності від способів фіксації інформації поділяють на письмові, фонетичні, іконографічні. Якщо брати до уваги авторство, то документи бувають офіційними і особового походження. Також на створення документів впливають мотиви. Так, виділяють спровоковані і неспровоковані матеріали.
Контент-аналіз – це точне дослідження змісту текстових масивів з метою виявлення чи виміру соціальних тенденцій, описаних у цих масивах. Це специфічний метод науково-пізнавальної діяльності та соціологічного дослідження. Його краще всього використовувати при наявності великого обсягу несистематизированного матеріалу; якщо текст неможливо досліджувати без сумарних оцінок або коли потрібен високий рівень точності.
Наприклад, літературознавці дуже довго намагалися встановити, який з фіналів «Русалки» належить Пушкіну. За допомогою контент-аналізу і спеціальних обчислювальних програм вдалося встановити, що тільки один з них належить автору. Цей висновок вчені зробили, спираючись на те, що у кожного письменника є свій стиль. Так званий частотний словник, тобто специфічне повторення різних слів. Склавши словник письменника і порівнявши його з частотним словником всіх можливих варіантів закінчення, з’ясували, що саме первісний варіант «Русалки» є ідентичним частотного словника Пушкіна.
Головне в контент-аналізі – правильно визначити семантичні одиниці. Ними можуть виступати слова, словосполучення і речення. Аналізуючи таким чином документи, що соціолог може легко зрозуміти основні тенденції, зміни та спрогнозувати подальший розвиток у певному соціальному сегменті.
Інтерв’ю
Ще одним методом соціологічного дослідження є інтерв’ю. Під ним мається на увазі особисте спілкування соціолога і респондента. Інтерв’юер ставить запитання і фіксує відповіді. Інтерв’ю може бути прямим, тобто обличчям до обличчя, або опосередкованим, наприклад по телефону, поштою, в режимі онлайн і т. д.
За ступенем свободи інтерв’ю бувають:
- Формалізованими. У цьому випадку соціолог завжди чітко слід програмою дослідження. Методи соціологічних досліджень цей спосіб часто використовують при опосередкованих опитуваннях.
- Полуформализованными. Тут порядок запитань та їх формулювання можуть змінюватися в залежності від того, як проходить бесіда.
- Неформализованными. Інтерв’ю можна проводити без опитувальників, в залежності від ходу розмови соціолог сам вибирає питання. Цей метод використовують при пілотажному або експертному інтерв’ю, коли не потрібно порівнювати результати проведеної роботи.
В залежності від того, хто є носієм інформації, опитування бувають:
- Масовими. Тут основними джерелами інформації виступають представники різних соціальних груп.
- Спеціалізованими. Коли опитуються тільки особи, досвідчені в тому чи іншому опитуванні, що дозволяє отримати цілком авторитетні відповіді. Це опитування дуже часто носить назву експертного інтерв’ю.
Якщо говорити коротко, метод соціологічного дослідження (в конкретному випадку – інтерв’ю) – це дуже гнучкий інструмент збору первинної інформації. Інтерв’ю незамінні, якщо потрібно дослідити явища, які неможливо спостерігати зі сторони.
Спостереження у соціології
Це метод цілеспрямованого фіксування інформації про об’єкт сприйняття. В соціології розрізняють наукове і буденне спостереження. Характерні риси наукового дослідження – цілеспрямованість і планомірність. Наукове спостереження підпорядковане певним цілям і проводиться за заздалегідь підготовленим планом. Дослідник реєструє результати спостереження і контролює їх стійкість. Існує три основних особливості спостереження:
Таким чином, при спостереженні соціолог стикається з низкою труднощів суб’єктивного характеру, оскільки тлумачить побачене через призму своїх суджень. Що стосується об’єктивних проблем, то тут можна сказати наступне: не всі соціальні факти можна спостерігати, всі спостережувані процеси обмежені в часі. Тому цей метод використовують як додатковий для збору соціологічної інформації. Спостереження використовують, якщо потрібно поглибити свої знання або коли іншими методами неможливо отримати необхідну інформацію.
Програма спостереження складається з таких етапів:
Види спостереження
Кожен конкретний метод соціологічного спостереження класифікується за різними ознаками. Метод спостереження не є винятком. За ступенем формалізації його ділять на структуализированные і не структуализированные. Тобто ті, які проводяться за заздалегідь продуманим планом і спонтанно, коли відомий тільки об’єкт спостереження.
За положенням спостерігача подібного роду експерименти бувають включеними і не включеними. У першому випадку соціолог бере безпосередню участь у досліджуваному об’єкті. Наприклад, контактує з суб’єктом або бере участь з досліджуваними суб’єктами в одній діяльності. При включеному спостереженні вчений просто дивиться за тим, як розвиваються події, і фіксує їх. За місцем проведення та умовами спостереження бувають польовими і лабораторними. Для лабораторних спеціально підбирають кандидатів і розігрують якусь ситуацію, а в польових умовах соціолог просто стежить, як вступають індивіди у природному для них середовищі. Також спостереження бувають систематичними, коли проводяться неодноразово з метою вимірювання динаміки змін, і випадковими (тобто одноразовими).
Експеримент
Для методів соціологічного дослідження збір первинної інформації відіграє першорядну роль. Але не завжди можна спостерігати певне явище чи знайти респондентів, які побували в конкретних соціальних умовах. Тому соціологи починають проводити експерименти. Цей специфічний метод базується на тому, що дослідник і випробуваний взаємодіють в штучно створеній обстановці.
Експеримент застосовують, коли потрібно перевірити гіпотези щодо причин виникнення певних соціальних явищ. Дослідники порівнюють два явища, де в одному присутній гіпотетична причина виникнення зміни, а в другому – відсутня. Якщо під впливом певних факторів суб’єкт дослідження поступає так, як було раніше спрогнозовано, то гіпотеза вважається доведеною.
Експерименти бувають дослідницькими та підтверджують. Дослідні допомагають визначити причину виникнення тих чи інших явищ, а що підтверджують встановлюють, наскільки ці причини справжні.
Перш ніж проводити експеримент, соціолог повинен володіти всією необхідною інформацією про проблему дослідження. Спочатку потрібно сформулювати проблему і визначити ключові поняття. Далі визначити змінні, зокрема зовнішні, що можуть істотно вплинути на хід експерименту. Особливу увагу потрібно приділити відбору випробовуваних. Тобто враховувати характеристики генеральної сукупності, моделюючи її у зменшеному форматі. Експериментальні і контрольні підгрупи повинні бути еквівалентними.
У ході проведення експерименту дослідник надає безпосередній вплив на експериментальну підгрупу, в той час як на контрольну не виявляється який-небудь вплив. Отримані відмінності і є незалежними змінними, з яких згодом виводяться нові гіпотези.
Фокус-група
Серед якісних методів соціологічного дослідження фокус-групи вже давно стоять на першому місці. Цей спосіб отримання інформації допомагає отримати достовірні дані, не вимагаючи при цьому тривалої підготовки і істотних тимчасових витрат.
Щоб провести дослідження, необхідно відібрати від 8 до 12 чоловік, що раніше не були знайомі один з одним, і призначити модератора, того, хто буде вести діалог з присутніми. Всі учасники дослідження повинні бути добре знайомі з проблемою вивчення.
Фокус-група являє собою обговорення конкретної соціальної проблеми, товару, явища і т. д. Основне завдання модератора – не дати бесіді зійти нанівець. Він повинен стимулювати учасників до висловлення своєї думки. Для цього він задає навідні запитання, наводить цитати або показує відеоролики, просячи їх прокоментувати. При цьому кожен з учасників повинен висловити свою думку, не повторюючи вже пролунали репліки.
Вся процедура триває приблизно 1-2 години, фіксується на відео, і вже після того, як учасники підуть, отриманий матеріал переглядають, збирають дані та інтерпретують їх.
Кейс-стаді
Метод №2 соціологічного дослідження в сучасній науці – це кейси, або приватні випадки. Він виник у Чиказькій школі на початку ХХ століття. У дослівному перекладі з англійської case study означає “аналіз випадку”. Це різновид дослідження, де об’єктом виступає конкретне явище, випадок чи історична особа. Дослідники приділяють їм увагу, щоб мати можливість у майбутньому прогнозувати процеси, які можуть протікати в суспільстві.
У цьому методі виділяють три основних підходи:
Етнографічні дослідження
Чималу роль у вивченні суспільства відіграють етнографічні дослідження. Основний принцип – природність збору даних. Суть методу проста: чим ближче до повсякденного життя ситуація буде дослідження, тим реальніше результати вийдуть після збору матеріалів.
Завдання дослідників, які працюють з етнографічними даними, – детально описати поведінку індивідів у певних умовах і надати їм смислове навантаження.
Етнографічний метод представлений певним рефлексуючим підходом, в центрі якого знаходиться сам дослідник. Він вивчає матеріали, які є неформальними і контекстуальними. Це можуть бути щоденники, замітки, оповідання, газетні вирізки і т. д. На їх основі соціолог повинен створити детальний опис життєвого світу досліджуваної громадськості. Такий спосіб соціологічних досліджень дозволяє отримати з теоретичних даних, раніше не взятих до уваги, нові ідеї для досліджень.
Проблеми вивчення залежить, який метод соціологічного дослідження вибере вчений, але, якщо такого не знайдеться, можна створити новий. Соціологія – це молода наука, що все ще продовжує розвиватися. З кожним роком з’являються все нові і нові методи вивчення суспільства, які дозволяють прогнозувати його подальший розвиток і, як результат, запобігати неминуче.
