Трест, який лопнув
Нерідко навіть при всіх очевидних ознаках банкрутства компанії не поспішають дотримуватися вимог законодавства та повідомляти про своє важкому фінансовому становищі інвесторів і кредиторів. Здійснюючи ризиковані кроки, нерідко із залученням високопроцентних кредитів, для порятунку ситуації, проблеми стають тільки серйозніше. Щоб уникнути подібних ситуацій американським ученим-економістом Едвардом Альтманом ще у другій половині минулого століття було розроблено декілька оціночних методик прогнозування ймовірності банкрутства на основі аналізу показників компанії. Двофакторну з прорахунком уникнення руйнування без залучення позикових коштів вважають найбільш простою і доступною. П’ятифакторна більш точна, але до неї, як правило, вдаються фондові біржі, кредитні організації, великі акціонерні товариства. Для більш дрібних компаній, достатньо застосування двофакторної моделі.
Крім Альтмана, поняття та ознаки банкрутства досконально вивчені британським вченим Ричардом Таффлером, який розробив свою, четырехфакторную систему прогнозування ймовірного банкрутства. Інші відомі методики або не дають точної оцінки, як система показників Бівера, або були створені на основі вже існуючих, як модель Спрінгейта – якусь подобу схеми Альтмана. Для більш точної оцінки стану компанії найчастіше аналізують ймовірність банкрутства одразу декількома методиками. У будь-якому випадку, для такого складного заходи краще скористатися послугами досвідчених фахівців, які займаються цим питанням професійно. Аналіз власними силами не може дати точного прогнозу, а часом і привести до абсолютно протилежного результату. А звідси до краху – рукою подати.
