Форми використання підмаренника
Для внутрішнього і зовнішнього використання підмаренника застосовуються різні форми. До них відносяться такі як порошок, свіжовичавлений сік, настоянка і напар. Ще підмаренник можна застосовувати у вигляді мазі, яку готують, розтираючи його з вершковим маслом або іншим жиром.
Порошок, що виготовляється з висушеної і подрібненої рослини, використовують як присипку. Для приготування настою береться п’ять ложок трави і півлітра кип’яченої води. Суміш настоюється п’ять годин, після чого ретельно проціджують.
Як приготувати напар
Така лікарська форма, як напар, відома не всім, тому розглянемо її докладніше. Напар – це здавна відомий народний спосіб виготовлення настоїв, при яких напариваются найніжніші частини рослини – плоди, листя, квіти і трава.
В чистому вигляді в сучасних умовах його застосовувати неможливо, так як напар готували в російській печі, що остигнула за ніч.
Сьогодні напар робиться по-іншому, при цьому потрібно врахувати наступне:
- В якості заміни способу з руською пічкою, рослинна сировина, яка попередньо подрібнене, поміщається в глиняну або фарфорову посудину. Потім заливається окропом і залишають на всю ніч для остигання.
- При даному способі результат частково втрачає ефективність, тому переважно скористатися термосом або духовою шафою.
- При приготуванні напара для внутрішнього використання потрібна така концентрація вихідної сировини (вимірюється в грамах), при якій буде отримано 10 обсягів напару (в мілілітрах).
- Для зовнішнього використання застосовують концентрацію, яка приблизно в три рази більше.
- Отриманий субстрат псується дуже швидко, тому готувати його доведеться кожен день. В крайньому випадку можна залишити його в холодильнику не більше, ніж на три дні. У такій ситуації перед вживанням його потрібно підігріти на повільному вогні, не доводячи до кипіння.
