Практика комунізму
Для прикладу розглянемо плюси і мінуси комунізму в СРСР. Перша стадія, тобто завоювання влади пролетаріатом, пройшла успішно. Комуністична партія розпочала боротьбу з капіталізмом, причому, як і задумано, з позиції найсильнішої партії, підтримуваної державою. Після великих перемог підійшов черга видалення кореневої основи капіталізму з товариства. Сільське господарство перейшло в руки пролетаріату, “розкуркулення” перевело залишки приватної власності в суспільну. Почалася світла епоха соціалізму.
Соціалізм же постав зовсім не таким прекрасним, як його описав Маркс. Довгоочікувана перемога привела, звичайно, до успіхів у побудові комунізму. Проте соціалізм став у зміненому вигляді. Сказати, що це була “машина терору” не можна, але і правильним “марксизмом” язик не повернеться назвати. Накладена заборона на приватну власність, праця став доступний для всіх, запанувало хоч і не повне, але все-таки рівність. Що ж було не так?
Почнемо з нижчого. Надто великі втрати в перехідний період не змогли як слід зрости пізніше. Так що соціалізм постав замість “тріумфу пролетаріату”, скажімо так, “пірровою перемогою”. Однак стежка була видна і прекрасне світле майбутнє волало до себе.
Наступна проблема виникла в ідейній середовищі. Рівність праці починало влаштовуватися, усі були забезпечені роботою, виробництво вступило в стадію розвитку. Матеріальне розвиток йшло в правильному напрямку. Не вдалося, однак, змінити свідомість людей. Людська природа, як їй і належить, прагнула влади і легких шляхів вирішення проблеми. Тут і з’ясувалася основна “діра” і утопічність комунізму. Це пізніше посилилося наростаючим дефіцитом товарів загального споживання.
Як можна здогадатися, до стадії комунізму розвиток суспільства не дійшло і дійти, в принципі, не могло. Далеке світле майбутнє залишилося таким же світлим, однак віддалилося ще більше, вийшовши за межі реального життя. А суспільство так і залишилося в прекрасному і вічне “напередодні свободи”.
