Військовий комунізм
Розглянемо яскравий приклад зміненої “до невпізнання” комуністичної ідеології, викликаної хвилюваннями і внутрішніми проблемами. А саме, звернемося до плюсів і мінусів військового комунізму.
Військовим комунізмом називають політику Радянської держави в період з 1918 по 1921 рік. Вона була впроваджена в умовах Громадянської війни. По суті, це був комунізм, загострений до максимального ступеня. Майно, яке повинно було стати громадським допомогою держави, залишилося в руках останніх. Таким чином, комунізм перетворився в суспільство “робочої фабрики”, влада над якою була у правлячої партії.
Звернемося до плюсів і мінусів політики воєнного комунізму. До головного плюса можна віднести ефективність розподілу людських ресурсів. Так як країна працювала на максимальну продуктивність, то і нестачі робочих рук бути не могло, а тому всі були забезпечені своєю часткою праці. Це ж і допомагало концентрації ресурсів країни і направлення їх на боротьбу з ворогами і військовий зростання.
З мінусів виділяється відсутність росту ринкової економіки. Всі сили були кинуті на певні потреби, в той час як інші сфери повільно наводилися в запустіння. Варто зазначити, що тоді це був практично єдиний робочий варіант. Армії необхідна була продовольча підтримка для ведення Громадянської війни. Необхідно було захистити країну від іноземного втручання.
Звернемося до плюсів і мінусів підсумків військового комунізму. Головний плюс – успішна боротьба із внутрішнім та зовнішнім ворогом, повна централізація і розвиток військового і промислового виробництва. Головний мінус нам зараз очевидний: така політика привела країну до важкої економічної кризи.
