Загальна класифікація договорів
Слід зазначити, що всі договори, варіанти яких передбачені різними сферами законодавства, можуть бути розділені на кілька видів, залежно від різних критеріїв.
За кількістю суб’єктів договори можуть бути багатосторонніми або односторонніми. Що стосується багатосторонніх, то даний вид договору передбачає участь в укладанні угоди декількох суб’єктів – двох і більше. Якщо говорити про односторонні, то їх не можна відносити до категорії угод, оскільки даний тип являє собою, швидше, волевиявлення окремої особи. Яскравими прикладами таких договорів виступають заповіт та згоду на прийняття в дар конкретного об’єкта.
В основній характеристиці договорів вказується також можливість їх поділу за ще однією ознакою – з моменту вступу в законну силу. Так, в залежності від даного фактора вони можуть бути консенсуальными, тобто такими, які знаходять все властивості в той момент, коли сторони досягли згоди по всім умовам, визначеним у договорі. Прикладами таких можуть виступати договори, укладені щодо позики, поставки вантажів, а також зберігання основного предмета. Другий тип угоди – реальний. До даного виду відносяться всі ті договори, які вважаються укладеними в той момент, коли відбулася фактична передача об’єкта, відносно якого було складено угоду.
Ще один критерій передбачає їх поділ залежно від возмездности. Так, якщо в основному змісті угоди присутня наявність факту передачі матеріальних цінностей, виражених у будь-якій формі, в обмін на надання послуги або об’єкта, що виступає предметом договору, то дана операція буде називатися оплатній. У тому випадку, якщо ця обставина не передбачається, то договір відноситься до групи безоплатних. Яскравим прикладом другого типу угоди визнається договір дарування.
В залежності від того, який характер мають укладені угоди, їх можна розділити на додаткові і основні. Слід зазначити, що в даному випадку перші, як правило, є похідними від других і, як наслідок, не можуть виступати в якості основного посвідчення угоди без головного акта. Фахівці в галузі юриспруденції також відзначають і те, що на практиці основний договір не буде визнаний недійсним у тому разі, якщо таким буде визначено додатковий. Які угоди виступають у вигляді додаткових? Яскравим прикладом такого є те, яке полягає для забезпечення будь-якого зобов’язання, передбаченого в основному акті.
Ще один критерій договорів передбачає їх розподіл на основні та попередні. Особливість попередніх договорів полягає в тому, що всі вони можуть бути укладено в усній формі, що, як правило, не стосується основних. В процесі його укладання необхідно вказати найголовніші умови, які має передбачати основну угоду, після чого приступати до підготовки його проекту та підписання. На ділі попередній договір має досить вагому юридичну силу, він також захищається в законному порядку. У тому випадку, якщо одна із сторін будь-якими способами починає ухилятися від зобов’язань підписання основного договору у встановлений строк, друга має повне право подати позов до суду про це. Однак у даній ситуації неможливо зобов’язати уклоняемую бік здійснити виконання того зобов’язання, яке наказується основною угодою.
Звичайно ж, найбільш широкою є правова характеристика договорів, що здійснюється в залежності від предмета, відносно якого вони полягають. Залежно від цього критерію можна виділити ті, які передбачають передачу майна, причому дана дія може здійснюватися як на постійній основі (договір купівлі-продажу), так і на тимчасовій (оренда). А також, розглядаючи представлену вище коротку характеристику договорів, можна виділити ті угоди, зміст яких передбачає виконання робіт певного характеру. Яскравим прикладом такого виступає договір підряду, сам підряд може бути, наприклад, будівельним, на виконання вишукування, побутовим.
Окрему увагу слід приділити тим договорами, зміст яких передбачає виконання послуг певного характеру. Проводячи порівняльну характеристику умов договорів, можна помітити те, що в угодах іншого типу завжди передбачається кінцевий результат у вигляді матеріальної або іншої вигоди. Що стосується договорів, які передбачають виконання конкретних дій з надання послуги однієї з сторін, то в них важливий факт вчинення певного діяння, а не результат.
Велике значення у правовій практиці мають установчі договори, які складаються перед тим, як утворюється нова юридична особа. Проте дана група угод є специфічною і може застосовуватися виключно вузьким переліком питань.
