Поручик Пирогов
Він нещодавно отримав чин і дуже ним пишається: «ви не помітили, вірно, я офіцер». Молода людина належить до середнього класу: «є офіцери», складають «середній клас суспільства». Зі своїм приятелем Піскарьовим поручик спілкується з корисливих мотивів: «заохочував художника» тому, що йому хотілося бачити свою «мужню фізіономію» на портреті. Пирогов думав про себе «з самодовольною і самонадеянною усмішкою» і вважав себе привабливим чоловіком, перед яким не може встояти жодна жінка: «він не міг зрозуміти, що йому можна «противитися», бо як «люб’язність» і «блискучий чин» давали «право на увагу».
В «Невському проспекті» Гоголь характеризує Пирогова так, як це робили люди, що належали до кола поручика: він був ученим і вихованим». Вони, як відомо, «хвалять Булгаріна», «не пропускають жодної лекції». Але наш поручик «мав безліч талантів»: «декламував вірші», умів «розповісти анекдот», «поговорити про актрису». Пирогов каже пані вульгарні компліменти, а впевнений, що це люб’язність. Він хвалькуватий і розповідає товаришам про те, чого немає насправді – про інтрижку з німкенею. Пишається Пирогів і своєю красою: «розкланявшись», показав «красу свого стану». Жорстокий і безчесний поручик намагається спокусити заміжню жінку, «незважаючи на те, що німкеня» дає «явний відсіч». Після того як її чоловік і його приятелі б’ють нахабного поручика, він відчуває себе ще й ображеним незаслужено, хоча сам вів себе безсоромно. «Сибір і батоги» порахував «найменшим покаранням» для них.
