Психологія – це дуже стара наука. У дослівному перекладі з давньогрецької мови – це “наука про душу”. У загальному сенсі психологія вивчає закони розвитку та функціонування, пов’язані з діяльністю людської психіки в рамках одного індивідуума чи групи людей. В практичному і побутовому сенсі психологія (принципи розглянемо в статті) використовується для допомоги тим, хто заплутався у своєму житті або в самих собі. Але все не так просто. У психології є дуже багато відгалужень, принципів, завдань і методів, які ми розглянемо нижче, але поки що сконцентруємося на розвиток цієї науки.
Історія
Психологія виникла ще в часи Античності. Багато вчені і філософи того часу стали замислюватися про людської душі (психіки). З письмових робіт до наших днів уціліло небагато. Але саме в Античності заложились перші основи для психології як науки. Наприклад, Гіппократ зробив класифікацію темпераментів, Платон займався психоаналитикой, вивів деякі основи в психології, які актуальні і досі. Але був ще один важливий людина по імені Аристотель в історії психології, який, можна сказати, поклав початок науці, написав трактат “Про душу”, де докладно стосується багатьох питань людської психіки.
У Середньовіччі людей цікавить людська свідомість з точки зору віри і релігії. А ось в новий час йде розвиток. В 1590 році термін “психологія” вперше вживається Рудольфом Гокленіусом позначення науки про душу. Приблизно в цей же час Отто Касман вперше вживає слово в більш сучасному науковому розумінні. Також багато вчених нового часу вже вважали, що душа і тіло мають різну природу” (Рене Декарт).
У XIX столітті психологія твердо зайняла свою нішу повноцінної науки. Офіційно роком народження вважається 1789-й, коли Вільгельм Вундт організував першу психологічну лабораторію. Також великий внесок у розвиток науки внесли Ернст Вебер, Герман Гельмгольц і багато інші вчені.
У двадцятому столітті психологія вийшла на зовсім інший рівень. Розвиток отримала медицина і біологія. Людство вже знало про взаємозв’язки мозку, про вплив психіки на саму людину, але саме у XX столітті стали застосовувати на практиці різні терапії і методи. Було багато видатних психологів того часу, чиї ідеї часом були суперечливі один одному і піддавалися критиці, проте завдяки багатьом гіпотез психологія розвивалася. Наприклад, Фрейд вивів психоаналіз, вивів теорію свідомого і несвідомого. Також були Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Фромм та інші вчені.
У минулому сторіччі психологія почала активно розділятися на школи, течії, види. Наприклад, на початку століття спочатку в Німеччині з’явилася гештальтпсихологія (яка актуальна до сих пір по всьому світу), а американський психолог Джон Уотсон вивів основні принципи психології поведінки. Так з’явився біхевіоризм.
Наука йшла паралельно з історією. Під час Першої світової війни для тестування солдатів використовували психодіагностику. Також виділяються види: наприклад когнітивна, соціальна і культурно-історична психологія (заснована на марксизмі). Але це не було межею. Вчені також почали помічати, як психологія переплітається з багатьма іншими науками. Так, наприклад, виникла психолінгвістика.
У нинішньому столітті, коли на допомогу прийшло обладнання та техніка, акцент робиться на дослідженні нейронних мереж за допомогою томографії, вивчаються не до кінця виявлені функції мозку та інше.
Предмет
Звичайно ж, чоловік виступає в ролі суб’єкта діяльності. Предметом є психіка та закони її розвитку, функціонування, здатність відображати дійсність, виступати в ролі посередника між індивідуумом і світом, соціумом. Важливу роль відіграють закономірності психічних процесів, то, як інформація засвоюється психікою і в підсумку впливає на діяльність і поведінку людини в залежності від його індивідуальних особливостей.
Об’єкти вивчення
Як ми вже побачили з історії психології, наука весь час змінювалася в залежності від різних факторів. Незважаючи на весь прогрес у розвитку, об’єкт концентрації уваги психологів, філософів, науковців і навіть звичайних людей кожен період був різним:
- Саме довгий час, починаючи від 2 тисячоліття до н. е. і закінчуючи XVII століттям н. е.., вчені і мислителі приділяли особливу увагу пізнання душі. Саме вона була об’єктом для вивчення. Варто відзначити, що душа розумілася по-різному: як частина фізичного тіла (у сучасному світі так назвали б психіку людини) або як щось ідеальне, нематеріальне, вічне, ефірне, іноді божественне.
- З XVII ст. по початок XX ст. об’єктом психології виступало свідомість. Релігія не так вже впливова, як у минулі століття, люди стали більш матеріалістичними. Декарт припустив, що свідомість визначає буття, психологію конкретного індивідуума. Також він вважав, що все суб’єктивно і повинно піддаватися сумніву.
- Кінець XIX – початок XX ст. Як раз з розвитком нового відгалуження в психології біхевіоризму – об’єктом стає поведінку людини. Головною формулою прихильників такої теорії було те, що стимул породжує реакцію.
- У 50-ті роки минулого століття психологи нарешті стали акцентуватися на психіці.
Завдання психології
Наука існує неспроста і несе в собі важливі, корисні для суспільства і людей окремо мети. До завдань психології відносять: дослідження психічних явищ та їх психологічних механізмів, аналізування того, як відбувається формування таких процесів і розвиток, і, найголовніше, те, як можна застосувати отриману інформацію на практиці в життя (наприклад, як психолог може допомогти людині впоратися з важкою ситуацією в житті).
Методи
Принцип психології полягає ще й у тому, що психологи використовують різні способи, щоб виявити щось нове, стосовно так і конкретного індивідуума, так і науки в цілому:
- Експериментальний метод є одним з найголовніших. Його ще називають лабораторними, бо на даному способі людей зазвичай поміщають в штучно створені ситуації, щоб дізнатися, як вони себе поведуть, і зробити певні висновки.
- Метод наукового спостереження має на увазі під собою пояснення якого-небудь процесу в рамках її природного перебігу, заснованого на теорії. Так, наприклад, психологи або вчені спостерігають за людиною і ходом його дій, реакцій, за промовою.
- Тестування означає виявлення деяких особливостей за допомогою тестування. Питання можуть бути різними, цілі – теж.
- Вивчення продуктів діяльності людини. Наприклад, почерк, малюнки та ін., що може говорити про свого “творця”, який він за характером (чи є він творчим, неакуратним, нерозбірливим, старанним, спокійним і т. д.).
- Психологи також часто використовують біографічний аналіз. Іншими словами, діагностують життя людини, його звички, сім’ю, способи адаптації в суспільстві. Таким чином, можна передбачити, який складеться подальше життя, як будуть складатися подальші відносини з людьми, в родині, на роботі, які будуть кризи, а також способи подолати можливі труднощі.
На цьому методи на закінчуються. Існують ще порівняльно-генетичний, психологічне моделювання та інші, але вище ми розглянули 5 найбільш основних способів вивчення чого-небудь в науці про душу.
Принципи
Вчені виділяють основні теоретичні принципи психології, тому що вони потрібні як основоположні твердження, без яких не була б можлива сама наука:
- Детермінованість (определяемость) – це означає визнання того факту, що людська свідомість, здатність мислити і інші психічні процеси є результатом соціалізації, впливу соціуму на розвиток людини (ще в ранньому віці).
- Єдність діяльності і свідомості. Тобто всі наші дії – це вплив нашого розуму; іншими словами, люди роблять всі справи усвідомлено.
- Принцип розвитку в психології. Психіка завжди змінюється, розвивається, вона не може “застигнути” раз і назавжди.
- Особистісний підхід. Кожна людина індивідуальна, незважаючи на те, що психіка загалом може функціонувати за певними законами. Але в приватному підході просто необхідно враховувати особистість і характер індивідуума.
Ми розглянули основні принципи загальної психологи. Вони впливають на всі інші відгалуження, однак є більш приватні випадки зі своїми основами, які ми зараз і розглянемо.
Вітчизняна психологія
Ця наука є більш приватним видом від загального. Вітчизняні науковці теж вносили вклад у розвиток і займали свою тверду нішу в якості психологів-теоретиків. Тому варто відзначити, що принципи вітчизняної психології трохи відрізняються:
- Матеріалістичний монізм означає необхідність в першу чергу розглядати психічно-фізіологічні процеси, щоб від фізіології переходити до процесів психіки.
- Відображення. Такий принцип полягає у тому, що свідомість суб’єктивно відображає об’єктивну дійсність.
- Єдність теорії і практики – для вирішення практичних завдань потрібно приймати участь і в теоретичних дослідженнях.
- Принцип об’єктивності. Хоч деякі психологи і дотримуються думки, що внутрішній світ людини дуже суб’єктивний, а значить, непізнаваний, більшість все ж вважає, що можна об’єктивно судити про думках, бажаннях, мотивах, переживання шляхом розгляду його вчинків, діяльності, аналізу мови, слів, поведінки.
- Детерменизм, розвиток психіки, єдність свідомості і діяльності (як і в загальній психології).
Основні принципи вікової психології
Базиси і цілі цій галузі теж є приватними. Вікова психологія важлива на практиці, так як саме з віком пов’язано розвиток, кризи, життєві етапи, психологічні травми, становлення особистості, зміни, робота з дітьми і багато іншого.
Крім перерахованих вище загальних принципів вікова психологія також виділяє облік вікових особистісних змін і індивідуальних підхід до людини, виявлення його особливостей, щоб спрогнозувати подальші розвиток.
