Про підсумки життя
Що винесла я за прожите життя, яку філософію? Найпростішу. Просту – як кухоль води, як ковток повітря. Люди не діляться на класи, раси, державні системи. Люди діляться на поганих і хороших. На дуже хороших і дуже поганих. Тільки так. Кровожерливі революціонери, несамовито присягалися, що на зміну поганим людям нарешті прийдуть одні хороші, брехали, брехали. Поганих у всі століття було більше, багато більше. Хороші завжди виняток, подарунок Неба. Стільки розумного, очевидного було виголошено в століттях – з Христа, Будди, Конфуція, Авакума. Хіба почули, почули? Ось і ллється кров, губятся життя, коверкаются долі, надії. Так буде і надалі, в тому немає, на жаль, сумнівів. Людська біологія така. Заздрість, жадібність, підступ, брехня, зрадництво, жорстокість, невдячність… Хіба встоїть проти – чуйність, сердобольність, співчутливість, доброта, самопожертва?.. Дудки. Нерівний бій. Але в кожному поколінні, у кожному куточку землі, в забутих Богом просторах народжуються і несуть свій хрест Хороші Люди. На них ще й спочиває наша земля. По-російськи сказано дуже точно: не варто село без праведника.
За словами Плісецької, “взятися за перо” її спонукала Галина Вишневська, яка самостійно написала свою книгу “Галина”. У роботі над книгою Плісецька використала особисті блокноти з невеликими нотатками. Інакше пам’ять затирала і змішувала події “не моргнувши оком”. Дуже допомагали листи балерини Щедріним. Їх кількість також свідчило на користь непоганих письменницьких задатків великої художниці танцю. Автобіографія місцями блищить литературностью, а місцями зроблено незграбно. По всій видимості, рукописи не стосувалася заточена і безжальна редакторська рука.
