Особливості особистого страхування
Про них йдеться в 934 статті ГК. Договір особистого страхування передбачає, що одна сторона зобов’язується за обумовлену плату, що сплачується іншою стороною, надати одноразово або періодично перераховувати суму в разі заподіяння шкоди життю/здоров’ю страхувальника або іншого громадянина, зазначеного в угоді, при досягненні ним обумовленого віку або настання у житті іншого події, встановленого сторонами.
В законодавстві передбачені ситуації, коли суб’єкту в обов’язковому порядку необхідно укладати такий договір. Наприклад, по 418 статті Митного кодексу, посадові особи, які працюють в митних органах, повинні бути застраховані за рахунок федеральних бюджетних коштів.
У ФЗ № 323 , 64 статті закріплені випадки, коли страхування фармацевтичних, медичних працівників муніципальної та державної систем охорони здоров’я є обов’язковим. Такий припис діє, якщо робота цих осіб пов’язана з загрозою їх здоров’ю та життю. Перелік працівників, що підлягають обов’язковому страхуванню, визначається урядовою постановою. У цьому прикладі обмеження свободи договору стосується волевиявлення сторін.
