Дипломатія
Успіх реформ того часу доводить і той факт, що саме тоді, за Петра 1, Росія піднялася на високий міжнародний рівень. Так вийшло, що після виходу до Балтики і вступу в «дружню європейську сім’ю» без участі Росії не проходило жодне значуще міжнародна подія. Саме тоді сформувалася основа російської дипломатії. Можна сказати, що це був час появи російського дипломатичного корпусу. Це було необхідно, так як Росія брала участь практично у всіх великих війнах Європи, а всі материкові негаразди, так чи інакше стосувалися її державних інтересів. Досвідчені, утворені дипломати були просто на вагу золота.
Питання престолонаслідування
У цьому списку чудових справ, які встиг за своє життя «створити» наш великий предок, було б несправедливим не згадати про одному істотному мінусі. Після трагічних подій, пов’язаних з царевичем Олексієм, цар видає указ, що дозволяє імператору самому вибирати свого наступника. Можливо, на той момент це було цілком розумним рішенням, але, помираючи, Петро Олексійович так і не призначив собі спадкоємця. Це призвело до інтриг, вбивств і палацових переворотів. Все це негативно позначилося не тільки на внутрішній, але і на зовнішній політиці російської держави. Імператори змінювались один за іншим. Постійно перебудовувався політичний курс держави, лилася кров, тріщала по швах економіка, поки, нарешті, імператор Павло 1 не скасував цей горезвісний указ, що приніс стільки неприємностей. З цього моменту спадкоємцем російського престолу знову ставав старший син.
