Нюанси процесу
Необхідно зазначити, що предметом рецепції стало в основному приватне право. Що стосується публічної доктрини, то вона зникла разом з падінням Риму.
Німецька імперія стала гордо називатися Священною Римською імперією”, у багатьох країнах формувалися сенати, імператорський титул став вельми поширений. Навіть Наполеон в один час думав про те, щоб присвоїти собі посаду першого “консула”. Все це, однак, було тільки запозиченням, але не відродженням римських державних інститутів.
Хід рецепції
Приватне право при всій його пристосованості до потреб практики не могло в незмінній формі стати єдиним законом для суспільства, всередині якого вже зріло ядро буржуазної ідеології. В ході рецепції римське право постійно приспосабливалось. Використовувались різні, у т. ч. далекосяжні тлумачення, відбувалася переробка норм. В результаті виникла та сама спотворена доктрина. Вона стала називатися пандектным або сучасним римським правом. Друге найменування, на думку багатьох експертів, абсолютно нелогічне і більш ніж дивне.
Разом з тим нормативні джерела піддавалися значній формально-логічної коригуванню. З них витягували загальні принципи. Їх розташовували в стрункому (принаймні зовні) порядку.
Таку переробку, однак, не можна вважати результатом навмисного прагнення спотворити приватно-правові норми. Ця команда була необхідним історичним процесом пристосування доктрини до нових відносин в умовах нового виробництва. Чим довше тривала рецепція, тим сильніше пандектное право отстранялось від “чистої” римської доктрини. Роль останньої посилювалася за рахунок того, що тексти античних джерел використовувалися в якості основи, на якій розвивалася теорія буржуазного права, зокрема в XVII-XIX ст. Численні принципи здійснення угоди, вираження волевиявлення, договірних відносин, поняття та способи захисту володіння та ін. базуються на римських приватно-правових джерелах. Самих же цих теорій в античному Римі не було.
