Помилки, породжені зарозумілістю
Однак, за свідченням священиків, їм нерідко доводиться стикатися з тим, що люди, які не мають належного досвіду і не отримали на те пастирського благословення, намагаються покласти на себе безмірно суворі міри посту. Як правило, це призводить до найсумніших наслідків.
Не порівнюючи навантаження з реальними можливостями, вони засмучують власне здоров’я чи від голоду впадають в постійну дратівливість, межує зі злістю. У результаті пост скоро робиться для них нестерпним, і вони кидають його, не тільки не отримавши користі, але і обременив свою душу новими прегрешениями.
Індивідуальний підхід до харчовим обмеженням
Щоб цього не сталося, треба, як і в будь-якому іншому справі, йти від простого до складного. Звикання до посту має відбуватися поступово і супроводжуватися чуйним контролем за своїм тілесним і душевним станом. Будь-яка поспішність може перекреслити всі докладені раніше зусилля.
Кожна людина має індивідуально визначити для себе, яку кількість їжі йому реально необхідно, а вже потім, поступово зменшуючи його, звести до бажаного рівня. Зазначимо, що Церковний статут досить гнучко підходить до питання про харчові обмеження, що накладаються під час посту, і передбачає цілий ряд випадків, коли вони повністю скасовуються.
Наприклад, вживання скоромних страв дозволяється під час подорожей і участі у воєнних діях, оскільки в обох випадках обставини вимагають додаткових сил і витривалості. Звільняються від посту і вагітні жінки, так як обмеження в їжі можуть завдати шкоди майбутній дитині.
З цього видно, що отці Церкви, які доклали колись праці до складання її Статуту і проявили при цьому неабияку мудрість, підійшли вельми розумно до вимог, що стосуються пісних обмежень. Залишається сподіватися, що настільки ж зважений підхід проявлять і всі ті, хто від початку Різдвяного посту покладе на себе аскетичний подвиг, прагнучи до духовного оновлення і очищення від гріхів.
