Талант або працьовитість?
Що ж спільного між всіма цими людьми? Яка нитка їх пов’язує? Діяльний Цицерон, уважний Сенека, допитливий Квінтіліан, досвідчений Месалу. Вони не “задвигали” розумні промови відразу після народження, не стали геніальними дітьми. Всім премудростям великі оратори Давнього Риму навчалися протягом життя. Кожного спіткала різна доля, кожен використовував різні методи навчання.
Але ми їх витягли з надр історії саме потім, щоб шукати загальне, а не приватне. І без відповіді ми їх не відпустимо. Цицерон був, безсумнівно, дуже жадібний до знань. Він уклав, що найважливіше для справжнього римського оратора – широкий кругозір. Сенека почав свій шлях на вершину п’єдесталу з постійного слухання інших риторів. Квінтіліан був захоплений теорією і докладно досліджував кожну річ. Месалу був поглинений державної і військової політикою, а значить, і мови про неї були сповнені знань.
