Людина здатна регулювати і контролювати власну поведінку і дії завдяки пізнання себе, своїх моральних, психічних та фізичних сил. У цьому і виявляється величезна роль свідомості. Адже воно має великий вплив на діяльність і життя кожного індивіда.
Під свідомістю ми розуміємо вищу форму розвитку і прояву психіки людини. Воно визначає його управління і контроль, розумову спрямованість дій, а також здатність, що передбачає собою складання особистісного звіту про те, що відбувається в самому індивіді, а також у навколишньому світі.
Свідомість складається з ряду найважливіших компонентів. Серед них – сукупність отриманих про світ знань, постановка життєвих завдань і цілей, ставлення людини до всього навколишнього і до інших людей, а також самосвідомість. Той, чий стан можна описати як неспання, прекрасно усвідомлює все те, що відбувається з ним. Це і є самосвідомість, яка є історично більш пізнім і при цьому більш крихким продуктом розвитку людської психіки.
Визначення поняття
Що ж таке самосвідомість? В англійській мові це слово звучить як «self-consciousness». Означає воно усвідомлення людиною самого себе як індивідуальності. Крім того, під цим терміном у психології розуміється спрямованість свідомості на своє тіло, поведінку і почуття. Самосвідомість означає і безперервні протягом усього життя етапи контролю і вивчення, а також оцінки людиною своєї діяльності. Процес цей нескінченний. І пояснити його можна тим, що людина протягом свого життя постійно змінюється.
Самосвідомість призводить до усвідомлення свого «Я», причому у всьому різноманітті особливостей індивіда. Відбувається виділення себе з усього навколишнього світу. При цьому індивід дає оцінку всім своїм характеристикам, зіставляючи їх з якостями інших людей.
Самосвідомість надає велику допомогу людині. Воно дозволяє йому зберегти як себе, так і свого «Я», відрегулювавши при цьому ту складну систему, якою володіє внутрішній психічний світ.
Деякі вчені вважають, що термін «самосвідомість» за своїм значенням дуже близький до такого поняття, як «особистість». При цьому Л. С. Виготський припустив, що розвиток такого усвідомлення відбувається за схемою, близькою до тієї, яку проходять вищі фізичні функції. А. Н. Леонтьєв ж розділив цей термін, виділивши два компоненти. Це знання про себе (подібне напрям він вважав поданням про межі власного тіла і його фізичних можливостях) і усвідомлення себе (відніс це поняття до індивідуального досвіду, узагальненого за допомогою мови).
Трохи історії
Давньогрецький філософ Плотін, який жив у 3 ст. н. е., першим угледів у всьому тілесному духовне, божественне начало. Саме завдяки йому психологія стала наукою про свідомість, яка розумілася як самосвідомість.
Згідно з вченням Плотіна, душа індивіда відбувається з якоїсь світової душі. До неї вона і спрямована. Крім цього філософ вважав, що у людини існує і інший вектор активності, Він спрямований до світу почуттів. У кожної душі, як вважав Гребель, існує ще один напрямок. Воно виражається в спрямованості на себе, на власне утримання і свої незримі дії. Ця спрямованість стежить за роботою душі, будучи при цьому її своєрідним дзеркалом.
Через багато століть здатність людини не тільки мислити, пам’ятати, відчувати і відчувати, але й володіти певними внутрішніми уявленнями про таких функціях назвали рефлексією. Під цим терміном стали мати на увазі якийсь механізм, який неодмінно присутня в діяльності суб’єкта, об’єднуючи при цьому його орієнтацію у світі внутрішньому, тобто у собі, з орієнтацією у світі зовнішньому.
Але якими б не були пояснення такого явища, всі вони зводилися до пошуків певній залежності душевних поривів від фізичних причин, спілкування з оточуючими людьми і від процесів, що відбуваються в організмі. Проте фактори, що впливають на виникнення рефлексії, яка була в свій час відкрита Гребля, так і не були виявлені. Теорія давньогрецького філософа тривалий час залишалася самодостатньою, ставши при цьому вихідним поняттям у психології свідомості.
Ця тема цікавила вчених і в наступні періоди існування людства. Розвивається подібне напрям і в наші дні. Причому саме останнім часом спостерігається найбільша активність в його вивченні. Наприклад, цікаві дослідження самосвідомості особистості були проведені в 1979 р. Льюїсом і Брукс-Ганом. Вчені прикріплювали до носа немовлят червону крапку, а після підносили їх до дзеркала. Дітки, які дізнавалися своє відображення, тягнули рученята до власного носа. У цьому випадку вчені вважали, що у цих малюків самосвідомість вже отримав певний розвиток. У подібних експериментах діти віком до року, як правило, тягнулися до відображенню в дзеркалі. До свого носа дотикалось 25% дітей від 15 до 18 місяців, а також 70% 21-24-місячних малюків.
Дослідники вважають, що головна роль у розвитку самосвідомості відведена певної області мозку, яка знаходиться в лобовій частці. Проведений Льюїсом і Брукс-Ганом експеримент вказав на те, що розуміння внутрішнього «Я» у людини вперше починає виявлятися, коли він досягає віку 18 місяців. Цей період збігається з початком швидкого росту клітин, що відбувається в передній частині головного мозку.
Етапи розвитку
Самосвідомість особистості формується одночасно з психічним розвитком дитини, коли відбувається становлення його індивідуальної та інтелектуальної сфер. Подібний процес охоплює час практично від самого народження до підліткового періоду і продовжується далі.
Становлення самосвідомості особистості на першому етапі пов’язано з формуванням у маленького чоловічка схеми тіла. Вона є певним суб’єктивним чином, вказує дитині на взаємне розташування частин тулуба та їх руху у просторі. Формування такого подання відбувається на основі інформації, яку діти отримують при придбанні ними життєвого досвіду. Надалі схема тіла поступово починає тягнутися і за межі його фізичних форм. З часом вона включає в себе, наприклад, предмети, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з шкірою (одяг). Всі ті відчуття, які виникають у дитини, створюють у нього різноманітні емоції, пов’язані з самопочуттям тіла. Це може бути враження комфорту або дискомфорту. Таким чином, схема тіла і стає першим компонентом у структурі самосвідомості особистості.
Другий етап формування поняття про власне «Я» стартує одночасно з початком ходьби. При цьому для дитини важлива не стільки техніка нових для нього рухів, скільки з’явилася у нього можливість спілкування з різними людьми. Малюк стає незалежним від того, хто його поведе, і хто до нього підійде. Все це призводить до появи впевненості в собі, а також до розуміння того, де для нього закінчуються межі свободи. Самосвідомість особистості на даному етапі виражається в деякій самостійності малюка по відношенню до оточуючих його людей. Усвідомлення такого суб’єктивного факту дає дитині перше уявлення про своє «Я», яке не існує поза відносин «Ти».
Наступним етапом у формуванні самосвідомість особистості є розвиток у малюка статеворольової ідентичності. Це виражається в тому, що дитина починає відносити до себе до певної статі і усвідомлює зміст статевої ролі. Провідним механізмом такого процесу є ідентифікація. Дітки уподібнюють себе іншій особі у формі властивих йому дій і переживань.
Найважливішим етапом у розвитку самосвідомості і формування особистості є оволодіння малюка промовою. Її виникнення істотно змінює характер тих відносин, які складаються між маленьким чоловічком і дорослими. Дитина, яка оволоділа мовою, здатний спрямувати дії знаходяться поруч людей за своїм бажанням. Іншими словами, його становище як об’єкта впливу навколишніх змінюється на стан суб’єкта, що впливає на них.
У віці від 3 до 7 років розвиток самосвідомості відбувається рівномірно і плавно. На початку цього періоду діти перестають говорити про себе в третій особі. Це пояснюється бажанням випробувати якусь незалежність, а також протиставити себе іншим. Подібні прагнення особи до самостійності призводять до періодичного виникнення конфліктів з оточуючими.
Зростання самосвідомості і розвиток особистості тривають і в період від 7 до 12 років. Це час, коли дитина накопичує резерви. Процес підвищення самосвідомості при цьому відбувається без відчутних стрибків і криз. У цьому віці істотні зміни в розумінні світу відзначаються лише у зв’язку з виникненням нових соціальних умов, коли маленька людина стає школярем.
Власна особистість починає знову цікавити дитину з 12 до 14 років. В цей період відбувається розвиток нової кризи. Дитина протиставляє себе дорослим і прагне бути відмінним від них. У цей період особливо яскраво виражається соціальне самосвідомість.
Особливу значущість у формуванні внутрішнього «Я» людини має період його життя з 14 до 18 років. Тут відбувається піднесення індивідуальності, яка переміщується на новий рівень. Людина при цьому сам починає впливати на подальший розвиток всіх характеристик самосвідомості особистості. Подібний етап свідчить про початок зрілості.
Світогляд і самоствердження особистості
У період з 11 до 20 років з безлічі потреб особистості самосвідомість особистості починає займати центральні позиції. У зазначеному віці людині стає дуже важливий власний статус серед ровесників, а також та оцінка, яку його внутрішнього «Я» дає громадська думка.
У цей період самосвідомість особистості в основному складається з світогляду і самоствердження суб’єкта. Ці поняття стають визначальними категоріями у формуванні внутрішнього «Я».
Під світоглядом в психології розуміється система тих цілісних суджень, якими людина має про себе самому, а також про життєвих позиціях, навколишній світ і діях людей. Його основу складають знання і досвід, які були накопичені індивідом до цього періоду. Все це надає діяльності підростаючої особистості усвідомлений характер.
Що стосується самоствердження, то психологи розглядають його як поведінки людини, обумовленого підвищенням самооцінки і бажанням підтримання на певному рівні суспільного статусу. Який метод при цьому використовує індивід, залежить від його виховання, умінь і можливостей. Так, людина може самоствердитися за допомогою своїх досягнень або ж присвоївши неіснуючі успіхи.
Існують і інші значущі категорії, що сприяють формуванню самосвідомості особистості. Серед них виділяють:
- усвідомлення сенсу життя і незворотності часу;
- осягнення любові як вираження почуттів соціально-психологічного характеру;
- зростання самоповаги до себе.
Нарівні з описаними вище категоріями психологи виділяють соціальний статус і соціальну роль. Вони також мають важливий вплив на формування самосвідомості людини.
Під соціальною роллю розуміється така характеристика поведінки індивіда, яка виражається у виконанні ним прийнятих у суспільстві моделей поведінки. Вона включає в себе рольові очікування особистості і сама їх виконання. Ця категорія є важливим фактором формування внутрішнього «Я». Адже високий рівень соціальної самосвідомості особистості дозволяє людині простіше пристосуватися до життя.
Одним з головних умов, що впливають на формування внутрішнього «Я», є і те становище, яке людина займає в суспільстві. Це і є його соціальний статус. Часом це положення дається людині при народженні, а іноді його досягнення відбувається завдяки спрямованим діям.
Види самосвідомості
У психології виділяють різні типи внутрішнього «Я» людини. Серед них:
Структура самосвідомості
Розуміння людиною власного «Я» включає в себе 3 основних елемента. Всі вони мають взаимовлияющим один на одного дією. Структура самосвідомості особистості дозволяє кожній людині відслідкувати власне психоемоційний стан, щоб оцінити свої дії по відношенню до інших людей і до самого себе. Отже, у психології розглядається:
них образів один одному у людини виникають додаткові страждання і переживання. Він починає серйозно роздумувати про своє життя.
Всі описані вище елементи в понятті самосвідомості особистості формують єдину структуру, яка являє собою цілісну систему. Людина, навчившись цінувати своє справжнє, неодмінно набагато простіше реалізує свої можливості у майбутньому.
Функції самосвідомості
Завдяки баченню власного «Я» людина здатна саморегулировать своє поведінку в суспільстві. В цьому й полягає найважливіша функція самосвідомості. Саме сукупність уявлень про себе призводить до того, що індивід виробляє правильну поведінку виходячи з наявних умов. При цьому функції самосвідомості дозволяють людині зберігати особистий простір, відчуваючи при цьому відповідальність за прийняті їм соціальні цінності.
Розвиток самосвідомості і формування особистості дозволяють індивіду:
Серед безлічі функцій, які виконує внутрішнє бачення людьми власного «Я», виділяють три основних. Розглянемо їх докладніше.
Формування індивідуальності
Кожна людина унікальна по-своєму. Він постає одночасно з декількох позицій, будучи індивідом, особистістю і суб’єктом діяльності. Однак це зовсім не означає того, що кожен зможе протягом свого життя добитися гармонійної взаємодії всіх властивостей, якостей, а також способів діяльності. Іншими словами, не всі люди здатні стати індивідуальністю.
Дійсно, самосвідомість і розвиток особистості відбувається у всіх по-різному. При цьому далеко не кожен чоловік здатний до кінця використовувати свої потенційні можливості, прийшовши до найвищих результатів у тій чи іншій діяльності. Страждає від цього і професійна самосвідомість особистості. Робота людини при цьому стає малопродуктивною і нетворчу.
Для розвитку індивідуальності знадобиться колосальні внутрішні зусилля. І тут ніяк не обійтися без самосвідомості. Формування особистості відбувається під впливом відбуваються навколо неї подій і виникаючих переживань. Але варто відзначити, що ці випробування йдуть на користь особистості. Без складних ситуацій і переживань її розвиток тут же б припинилося.
Життя будь-якої людини протікає таким чином, що він вільно чи мимоволі дізнається нове, а також прикладає певні зусилля для того, щоб реалізувати свої мрії і плани. І самосвідомості в цьому відводиться головна роль.
Як правило, індивідуальність не дешево обходиться нікому. Люди змушені відстоювати її перед близькими людьми та колегами, які часом просто не розуміють виникли бажань. Вибудовування власного, ні на кого не схожого образу, що дозволяє сформуватися «Я – концепції» самосвідомості особистості. Вона-то і визначає, яким у майбутньому стане людина, а також завдяки чому він досягне поставлених цілей. І на все це справляє величезний вплив на рівень самосвідомості.
Формування самозахисту
Вже з самого раннього віку людина вчиться вибудовувати свою поведінку таким чином, щоб мінімізувати той негативний вплив, який може чинитися на нього оточуючими людьми. Відомо, що соціум негативно ставиться до тих, хто виділяється з натовпу. Така особистість має свій погляд на ті чи інші речі, що відрізняється від загальноприйнятого. Часом вона демонструє незвичайні якості і здібності. А це дуже не подобається тим, хто не відрізняється особливим рівнем інтелекту.
Без формування самозахисту функції самосвідомості неможливо було б вважати повними. Адже однією з обов’язкових умов особистісного дозрівання є внутрішнє відчуття спокою. Як домогтися такого результату? Психологи рекомендують подумки уявляти себе у вигляді щільного повітряної кульки, зачепитися за який не може ніхто і ніщо. Подібний підхід дозволить людині відчути себе щасливою. Адже подумки він буде вважати, що придбав внутрішню захищеність.
Саморегуляція поведінки
Формування самосвідомості особистості дозволяє їй управляти внутрішніми механізмами і переживаннями. При цьому людині стає доступним поліпшення власного настрою, а також зміна способу думок або переорієнтування концентрації уваги на той чи інший об’єкт.
Вчиться керувати своєю поведінкою і дитина, яка потрапляє в суспільство. Поступово він усвідомлює, що в його вчинках добре, а що погано, як можна поводитися, а як ні.
У людини, що живе в суспільстві, виникає необхідність у дотриманні норм етикету. Особистості доводиться підлаштовуватися під них, прислухаючись при цьому до свого самосвідомості.
Нерідко виконання тієї чи іншої необхідної діяльності має для людини обов’язковий характер. І в цьому випадку підключається саморегуляція поведінки. Адже виконання всіх дій можливо тільки при отриманні внутрішнього дозволу свого «Я».
Самооцінка особистості
Рівень самосвідомості відіграє величезну роль не тільки в формуванні, але і в подальшому життєвому шляху людини. Від того, які цілі і плани особистості, багато в чому буде залежати ступінь популярності індивіда, його впевненість у собі, а також активність у прагненні до нових досягнень.
Важливим є при формуванні самосвідомості та самооцінка особистості. Психології відзначають, що ці два поняття тісно пов’язані між собою і впливають один на одного взаємний вплив.
Чому ж одні люди мають занижену самооцінку, а в інших вона досягає чималої рівня? Пояснення цьому криються в тому досвіді, який отримав людина в дитячому і підлітковому віці. Залежить самооцінка і від того соціуму, який оточував індивіда. Якщо батьки постійно примушують маленької дитини відчувати себе винуватим, то, подорослішавши, він постійно буде демонструвати скутість. В його душі буде присутній страх неправильних дій, які можуть розчарувати близьких йому людей.
Але і в тому випадку, коли батьки задовольняють будь-які забаганки свого чада, в життя вийде особистість, не здатна приймати навіть найменші відмови. У такої людини ще довгий час залишиться інфантильність і залежність від інших.
Самосвідомість людини безпосередньо впливає на самооцінку особистості. Чим він впевненіше в собі, тим менше суспільство зможе втручатися в його життя і керувати нею.
Психологи відзначають той факт, що той, хто здатний взяти на себе відповідальність за досягнення індивідуальних цілей, обов’язково буде володіти адекватною самооцінкою. Адже прекрасно усвідомлюючи свої слабкі і сильні сторони, людина не стане займатися самобичуванням за будь-якої дрібниці, пускаючи справи на самоплив.
Підвищений самосвідомість
Іноді людині здається, що оточуючі спостерігають за його діями, обговорюють їх і чекають, що індивідом буде зроблено в подальшому. Це і є стан підвищеного самосвідомості. Нерідко воно ставить людину в незручне становище і навіть змушує сильно нервувати. Звичайно, в центрі уваги люди виявляються нечасто. Однак подібне відчуття часом стає хронічним.
Сором’язлива людина володіє більш вираженим рівнем приватного самосвідомості. Це може стати, як поганим, так і хорошим знаком.
Люди з глибоким відчуттям власного «Я» більш обізнані про своїх переконаннях і почуттях. Це призводить до того, що вони неухильно дотримуються особистих цінностей. І це позитивна сторона підвищеного самосвідомості. Але при цьому чутливих людей частіше долають різні недуги. Настільки негативні наслідки для здоров’я виникають із-за постійного стресу і зростаючої тривоги. Часом у таких людей виникають яскраво виражені депресивні стани.
Публічний, але при цьому сором’язлива людина володіє більш розвиненим громадським самосвідомістю. Він вважає, що інші люди часто думають про нього, і переживає, що вони можуть засуджувати його зовнішність або які-небудь дії. В результаті чутливі індивіди намагаються дотримуватися групових норм і прагнуть уникнути ситуації, в якій вони будуть погано виглядати або незручно себе почувати.
Самосвідомість особистості в психології є темою, приковує до себе особливу увагу. Розуміння людиною свого внутрішнього «Я» пов’язана з його розвитком і становленням. При цьому вивченням самосвідомості займаються не тільки психологи. Цікавить ця тема і деякі галузі соціології та педагогіки. До самосвідомості звертаються й сучасні дослідники. Це дозволяє їм зробити грандіозні відкриття в різних галузях науки.
