Трохи історії
Давньогрецький філософ Плотін, який жив у 3 ст. н. е., першим угледів у всьому тілесному духовне, божественне начало. Саме завдяки йому психологія стала наукою про свідомість, яка розумілася як самосвідомість.
Згідно з вченням Плотіна, душа індивіда відбувається з якоїсь світової душі. До неї вона і спрямована. Крім цього філософ вважав, що у людини існує і інший вектор активності, Він спрямований до світу почуттів. У кожної душі, як вважав Гребель, існує ще один напрямок. Воно виражається в спрямованості на себе, на власне утримання і свої незримі дії. Ця спрямованість стежить за роботою душі, будучи при цьому її своєрідним дзеркалом.
Через багато століть здатність людини не тільки мислити, пам’ятати, відчувати і відчувати, але й володіти певними внутрішніми уявленнями про таких функціях назвали рефлексією. Під цим терміном стали мати на увазі якийсь механізм, який неодмінно присутня в діяльності суб’єкта, об’єднуючи при цьому його орієнтацію у світі внутрішньому, тобто у собі, з орієнтацією у світі зовнішньому.
Але якими б не були пояснення такого явища, всі вони зводилися до пошуків певній залежності душевних поривів від фізичних причин, спілкування з оточуючими людьми і від процесів, що відбуваються в організмі. Проте фактори, що впливають на виникнення рефлексії, яка була в свій час відкрита Гребля, так і не були виявлені. Теорія давньогрецького філософа тривалий час залишалася самодостатньою, ставши при цьому вихідним поняттям у психології свідомості.
Ця тема цікавила вчених і в наступні періоди існування людства. Розвивається подібне напрям і в наші дні. Причому саме останнім часом спостерігається найбільша активність в його вивченні. Наприклад, цікаві дослідження самосвідомості особистості були проведені в 1979 р. Льюїсом і Брукс-Ганом. Вчені прикріплювали до носа немовлят червону крапку, а після підносили їх до дзеркала. Дітки, які дізнавалися своє відображення, тягнули рученята до власного носа. У цьому випадку вчені вважали, що у цих малюків самосвідомість вже отримав певний розвиток. У подібних експериментах діти віком до року, як правило, тягнулися до відображенню в дзеркалі. До свого носа дотикалось 25% дітей від 15 до 18 місяців, а також 70% 21-24-місячних малюків.
Дослідники вважають, що головна роль у розвитку самосвідомості відведена певної області мозку, яка знаходиться в лобовій частці. Проведений Льюїсом і Брукс-Ганом експеримент вказав на те, що розуміння внутрішнього «Я» у людини вперше починає виявлятися, коли він досягає віку 18 місяців. Цей період збігається з початком швидкого росту клітин, що відбувається в передній частині головного мозку.
