Питання про кримінальної та адміністративної відповідальності юридичних осіб залишається дискусійним. На думку ряду дослідників, інститут застосування покарання до юрособам руйнує цілісність предмета законодавчого регулювання. Розглянемо докладно особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Актуальність проблеми
Дискусійність питання обумовлюється також і сутністю юридичної особи як правової фікції. У нього відсутній розум і психічне ставлення до здійснюваних дій. Відповідно, адміністративна відповідальність фізичних та юридичних осіб передбачає різне розуміння інституту вини.
Згідно чинного законодавства, юридичні особи виступають в якості суб’єктів відповідальності нарівні з громадянами. Слід сказати, що на практиці питання про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб було вирішено набагато раніше, ніж в теорії.
Специфіка інституту
Якщо юридична особа притягнута до адміністративної відповідальності, на нього поширюються всі положення, закріплені в Кпап, так само як і на громадян. Наприклад, воно не може бути покараний двічі за одне і те ж правопорушення. Вменение тієї чи іншої санкції або застосування заходів забезпечення щодо юридичної особи допускається тільки на підставах і за правилами, закріпленим законодавством.
До кожного конкретного випадку застосовуються норми, що діяли в місці і під час вчинення правопорушення. Винятком є випадки, коли норми діють тільки відносно фізосіб. Зокрема, йдеться про положення про неосудність, вчиненні правопорушень групою осіб і пр.
Адміністративна відповідальність юридичних осіб: визначення
Ключовим нормативним актом, що встановлює порядок поставлення санкцій юрособам, є Кпап. Загальні правила застосування покарань закріплені в ст. 2.10 Кодексу. Згідно п. 1 цієї статті, адміністративна відповідальність юридичних осіб настає у випадках, передбачених нормами розд. II Кпап або регіональними законами.
В даний час передбачено понад 200 складів правопорушень. Так, адміністративно-правова відповідальність юридичних осіб встановлена за посягання на:
- Права, санітарно-епідеміологічне благополуччя, здоров’я громадян.
- Громадський порядок, моральність, приватну власність.
- Екологічну безпеку.
- Відносини у сфері фінансів, оподаткування, сільського господарства, митної справи.
- Порядок реалізації інститутами влади їх функцій.
- Держкордон.
- Безпека на дорогах.
Регіональні норми
Як встановлено в Кпап РФ, адміністративна відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства суб’єктів настає, якщо відповідне правопорушення передбачено в ньому. Регіональні влади, керуючись Конституцією (ст. 72, ч. 1), має право закріплювати санкції виключно в законах. При цьому нормативні акти не можуть суперечити положенням Кпап.
Адміністративна відповідальність до юридичній особі застосовується за певними правилами. Так, норми, що встановлюють або обтяжують покарання за правопорушення або іншим чином погіршують становище суб’єкта, не мають зворотної сили.
Закони, що скасовують або пом’якшують адміністративну відповідальність юридичних осіб і громадян або іншим чином поліпшують їхнє становище, мають зворотну силу. Інакше кажучи, такі норми поширюються на суб’єктів, які вчинили правопорушення до вступу правових положень в дію, якщо постанову про поставленні їм санкції не було виконано.
Умови застосування відповідальності
У Постанові КС № 7-П від 27.04.2008 р. вказується, що адміністративна відповідальність юридичних осіб в РФ настає лише за ті дії, які законодавством, чинним на день їх здійснення, визнані правопорушеннями. З цього випливає, що для поставлення суб’єкту санкції необхідно виявити склад протиправного діяння.
Ознаки правопорушень у публічно-правовій сфері, зміст конкретного складу визначаються виходячи з конституційних принципів демократичної держави, ґрунтуються на вимогу справедливості та законності.
Елементи порушення
Юридичні особи підлягають адміністративній відповідальності за наявності складу протиправного діяння. Обов’язковими елементами правопорушення визнаються:
Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає наявність складу правопорушення в цілому. Відповідно, неприпустима і адміністративна відповідальність юридичної особи.
Об’єкт посягання
Їм визнаються суспільні відносини, регульовані й охоронювані адміністративно-правовими нормами. У відповідності зі ст. 1.2 Кпап, об’єктами правопорушень вважається охорона:
- Особистості.
- Свобод і прав громадянина.
- Здоров’я фізосіб.
- Суспільної моральності.
- Навколишнього середовища.
- Громадської безпеки.
- Приватної власності.
- Економічних інтересів громадян і організацій, держави і суспільства.
Всі ці об’єкти вважаються родовими і визнаються невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкта. В якості нього виступають відносини, пов’язані з попередженням правопорушень.
Крім цього, розрізняють також і видовий об’єкт – специфічну групу суспільних відносин. Йдеться, зокрема, про сфері транспорту, фінансах, дорожній рух, ринках цінних паперів, податки і збори, митну справу та ін.
Об’єктивний аспект
Він формується дією/бездіяльністю юридичної особи. Адміністративна відповідальність виникає у разі, коли заподіяно шкоду суспільним відносин. Збиток – один з ключових ознак об’єктивної сторони. Крім цього, її характеризує спосіб, місце, час вчинення правопорушення. Додатковими ознаками об’єктивної сторони діяння можуть виступати злостность, систематичність, повторність.
Характеристика суб’єкта
При описі цього елемента складу правопорушення використовуються ознаки, закріплені цивільним законодавством. Відповідно до статті 48 ЦК, як юрособи виступає комерційна або некомерційна організація, створена у формі, передбаченої нормами права, і має відповідний статус.
У 3 частині ст. 2.1 Кпап встановлено, що в якості суб’єкта адміністративного правопорушення може виступати і юридична, і фізична особа. При цьому необхідно звернути увагу на важливий нюанс. Вменение адміністративної санкції юрособі не звільняє від адміністративної відповідальності і посадова особа.
Юридичні особи мають певну структуру. У кожній організації є виконавчий орган. Він може бути колегіальним (рада директорів, наприклад) або одноосібним (гендиректор). У складі виконавчого органу знаходяться фізичні (посадові) особи. За законом, адміністративну відповідальність несе юридична особа в цілому і конкретний громадянин, який допустив правопорушення. Відповідно, органу, що розглядає справу, необхідно довести провину і посадової, і юридичні особи.
Суб’єктивний аспект
Він виражається у психічному ставленні особи до своєї дії/бездіяльності. Можна вважати провину невід’ємним елементом складу правопорушення? Щоб на це питання отримати відповідь, необхідно звернутися до положень законодавства. Поняття вини розкривається в різних нормах. У класичному розумінні вона передбачає психічне ставлення особи до протиправного діяння і наслідків, які настають у зв’язку з його вчиненням. У цьому сенсі вина співвідноситься з усвідомленням дій громадян (в тому числі посадових осіб), які здійснюються від імені юридичної особи. Отже, тут можна говорити про “колективної вини”, яка визначається за “домінуючою волі”. Аналогічне визначення присутній і в статті 106 НК.
Між тим у наукових виданнях нерідко відзначається, що вина юридичної особи не може визначатися довільно при встановленні вини конкретного фізособи. Відповідно, для настання адміністративної відповідальності юридичної особи необхідно довести вину всіх співробітників, що діють від його імені.
В теорії закріплений і інший підхід до визначення винності. Вона визначається як сукупність негативних компонентів, пов’язаних з дезорганізацією діяльності юрособи, неприйняттям ним належних заходів по виконанню обов’язків, покладених на нього обов’язків, а також щодо попередження правопорушень та усунення причин їх допущення.
Винність юрособи за Кпап
Необхідно сказати, що до прийняття чинного нині Кодексу, довести непричетність до правопорушення покладалося безпосередньо на юридичну особу – мала місце так звана презумпція винності. Підтримували такий підхід і деякі дослідники. Так, Л. Іванов вказує на те, що при будь-якому вигляді адміністративної відповідальності юридичної особи не буде діяти презумпція невинуватості в тій формі, в якій вона склалася в кримінальному праві. Більше того, в Конституції україни цей принцип застосовується лише до осіб, що вчинили злочини, тобто до громадян.
Згідно з положеннями статей 26.1-26.2 КоАП, в рамках провадження в адміністративній справі, у тому числі вчиненого юридичною особою, факт винності повинен бути встановлений і доведений разом з іншими обставинами. У ст. 2.1 Кодексу при цьому закріплено, що юридична особа буде визнано винним у правопорушенні, якщо буде виявлено, що він мав можливість дотриматися норми і правила, проте не вжив належних заходів для цього.
Поняття вини в ПК
Визначення розкривається у статті 110 Кодексу. В п. 4 норми встановлено, що вина юридичної особи в податковому правопорушення визначається залежно від вини його представників або посадових осіб, бездіяльності/дії яких призвели до порушення законодавства.
У ПК розрізняють форми умислу – непрямий і прямий. Крім того, в Кодексі присутня вказівка на необережність. Однак вона згадується лише у формі недбалості. Іншими словами, суб’єкт, який вчинив правопорушення, не усвідомлював негативного характеру наслідків своїх дій/бездіяльності, хоча повинен був і міг усвідомлювати його.
Труднощі в судовій практиці
До недавнього часу виникали труднощі при застосуванні форм провини до правопорушень, вчинених юрособами. Між тим судова практика (Конституційного суду, зокрема) розрізняє необережність і умисел у складах протиправних діянь, передбачених нормами ПК.
Приміром, у п. 4 ухвали КС № 257-О від 2001 р. за скаргою відокремленого підрозділу одного комерційного банку Суд звертає увагу на некоректність формулювання положень статті 135 НК. У цій нормі встановлено відповідальність банківських структур за неправомірне невиконання рішення контрольного органу про стягнення недоїмки або пені. Таке формулювання дозволяла залучати до адміністративної відповідальності кредитні організації одночасно і по 1 ч., і за ч. 2 зазначеної статті за одне і те ж дію. КС у своїй ухвалі пояснив, що перша частина норми може застосовуватися і при умислі, і в разі необережності. Ч. 2, в свою чергу, поширюється на правопорушення, вчинені з прямим умислом.
Одночасне застосування і першої, і другої частин статті 135 визнано КС суперечить основоположним принципам настання адміністративної відповідальності, так як не можна одне діяння кваліфікувати як необережність і умисел одночасно.
Особливі випадки
Необхідно сказати, що в законодавстві передбачено кілька ситуацій, коли адміністративна відповідальність юридичної особи може настати і без вини. В першу чергу, мова про правопорушення, вчинені який реорганізовується особою при злиття, поділ, приєднання, перетворення. У зазначених випадках винна особа припиняє своє існування. Однак у нього з’являються спадкоємці (один або кілька). За законом, вони не будуть нести адміністративну відповідальність за допущені який реорганізовується особою порушення, а відповідають лише за власні дії/бездіяльності.
Поняття “спадкоємство” є цивільно-правовою категорією. Цей інститут не передбачений в адміністративному праві. Слід зазначити, що в нормах Кпап відсутні застереження щодо застосування цивільно-правових термінів у правозастосовчій діяльності по справах про адміністративні порушення. На думку багатьох експертів, такі застереження необхідні. Справа в тому, що у 2 статті ЦК (п. 3) зазначено, що до майнових відносин, що ґрунтується на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні одного суб’єкта іншому, в т. ч. до податковим та інших фінансовим відносинам, норми цивільного законодавства не застосовуються, якщо інше не встановлено у ФЗ.
У статті 11 НК присутній наступне застереження: “Поняття, терміни, інститути сімейного, цивільного та іншого законодавства використовуються в тому значенні, в якому вони застосовуються у відповідній галузі права, якщо інше не закріплено в ПК”.
Класифікація правопорушень
Як показує практика, більша частина порушень пов’язана з підприємницькою та іншою організаційно-господарською діяльністю юросіб. Як правило, протиправні дії допускаються в наступних сферах:
- Охорони власності.
- Захисту природи, природокористування.
- Будівництва, енергетики, промисловості.
- Меліорації, сільського господарства, ветеринарії.
- Інформації та зв’язку.
- Підприємництва.
- Податків, зборів, фінансів, ринку паперів.
- Митної справи.
Підставою для класифікації правопорушень за видами виступає зміст обов’язків юридичної особи в тій чи іншій області держрегулювання, за винне невиконання або неналежне виконання яких передбачається покарання. Виділяють посягання на:
Перші два види правопорушень володіють універсальним характером, оскільки можуть бути допущені в будь-якій сфері держрегулювання.
Види покарань
Законодавство передбачає наступні види санкцій для юридичних осіб:
Особливості грошового стягнення
Адміністративний штраф може призначатися у вигляді твердої суми або бути кратним:
Правопорушення у сфері підприємництва
Вони вважаються найпоширенішими протиправними діями юридичних осіб. Як показує статистика, основними правопорушеннями у сфері підприємництва є:
Збиток, який виникає при вчиненні зазначених правопорушень, несе реальну загрозу для економічної безпеки держави.
