Про договір
Так як найчастіше обидві сторони (оферент і акцептант) не можуть бути присутніми в одному місці під час операції, то методом її укладення стає просте акцептування.
Сам же договір-оферта схожий на стандартний: зазначаються контрагенти, предмет, з приводу якого складається документ, зобов’язання сторін, способи та порядок оплати, терміни відповіді на пропозицію, реквізити та підписи сторін. Він вважається укладеним, коли виконане діяння, яке було заздалегідь визнано акцептом.
Оферта та реклама
Часто, дивлячись або прослуховуючи рекламу, ми зустрічаємо набридливе “пропозиція публічною офертою не є”. Що ж це означає? Незважаючи на деяку схожість пропозицій, світове законодавство не прирівнює рекламу до оферти.
За російським Цивільним кодексом (ст. 437, п. 1) реклама – це готовність приймати запрошення до торгу, переговорам. Таким чином, комерційна пропозиція не завжди буде офертою. Його відрізняє більш вільний виклад, відсутність визначених строків дії та ін. Ви не зможете змусити продавця продати вам товар за умовами, зазначеному в рекламному буклеті, якщо на цьому папері не написано, що вона є публічною офертою (ЦК, ст. 435).
Проте у світовій практиці є одне “але”. Якщо реклама містить у собі інформацію, яка вводить споживача в оману щодо ціни продажу предмета, то вона може бути розглянута як оферта. Іншими словами, продавець, виготовлювач зобов’язаний укласти договір з покупцем саме на тих умовах, які він вказав у своїй пропозиції.
