Суб’єкт злочину
Суб’єктивна сторона злочинного діяння – вина у формі корисливого умислу. Фізична особа розуміє небезпеку для суспільства заподіянням легкого шкоди стану громадянина, усвідомлює неминучість настання правових наслідків і допускає або байдуже ставиться до заподіяння невеликого шкоди фізичному стану.
Причини скоєння злочину на інтерпретацію вчинених дій громадянином не впливають. Коментарі при кваліфікації діяння слід використовувати для встановлення змісту і спрямованості умислу злочинця. Якщо скоїв злочин мав бажання заподіяти тяжка шкода станом людини або смерть, але фізичні наслідки не відбулися за незрозумілих обставин і людині було завдано невеликий шкоду (фізичного стану), вчинене трактується, виходячи з спрямованості навмисного умислу як замах на тяжке злочинне діяння. Заподіяння невеликої шкоди здоров’ю з необдуманности не веде за собою кримінальне переслідування. Суб’єкт злочинного вчинку – осудний громадянин, який досяг шістнадцяти років.
