Невелика історична довідка
Офіційно «біографія» СХВ почалася в 1984 році в маленькому американському містечку Інклайн-Віллідж. Тоді місцевий лікар Пол Чейні зареєстрував близько 200 випадків незрозумілого захворювання. Пацієнти скаржилися на високу стомлюваність, депресивний стан, слабкість у м’язах. У всіх цих людей в крові був виявлений будь-який тип вірусу герпесу. Подібні випадки реєструвалися і раніше, але їх не надавали широкого розголосу.
У 2009 році вчені США висунули гіпотезу, згідно з якою симптоми синдрому хронічної втоми викликає досі невідомий вірус. Експерименти проводилися на мишах, які їм легко інфікувалися. Пізніше провели додаткові дослідження, які показали, що ніякого вірусу СХВ немає, тому що ні у однієї людини з подібними симптомами він виявлений не був.
Минуло кілька років наукових пошуків. У 2016 році група британських вчених висунула світової громадськості результати своєї роботи, доводить, що вірус СХВ існує. Було встановлено, що він присутній в організмі людей в латентному стані. Активують його безліч причин, головна з яких – зниження імунітету. Вчені стверджували, що вірус СХВ найбільше інфікує підлітків. Після проникнення в організм людини він залишається в ньому назавжди.
Проте до теперішнього часу патологія і этиогенез недуги залишаються невідомими. Так, існує теорія, що синдром хронічної втоми можуть спровокувати віруси – він часто діагностується у хворих з раніше виявленими герпесу, цитомегаловірусом, энтеровирусом. Але це всього лише теорія, тому при виявленні цих і подібних патологій не варто налаштовуватися на неодмінне розвиток синдрому хронічної втоми.
