Загальні характеристики СХУ
На даний момент вважається, що хоча СХВ являє собою патологію, досить схожу по своїй клініці і характером з імунними порушеннями, проте достатніх підстав для виділення її в якості самостійної нозологічної форми поки що не існує. З цієї причини синдрому хронічної втоми в МКБ-10 у даний час немає. Але захворювання іноді привласнюють коди R50 «Лихоманка неясного походження» і R53 «Нездужання і втому», що залежить від симптомів. Інші його назви, які можна зустріти в діагнозах – імунна дисфункція і синдром поствирусной астенії.
Що стосується причин появи СХВ, вчені, як вже згадувалося вище, до цих пір не можуть прийти до єдиної думки. Численні дані вказують на те, що при СХВ спостерігаються як кількісні, так і функціональні імунологічні порушення. Крім того, як відомо, у розвитку відповідних реакцій організму на стресові ситуації, особливо якщо вплив інтенсивний і тривалий, провідна роль належить нервової, імунної та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової систем, стійке функціонування яких визначають резистентність організму до психоемоційних перевантажень і дії різноманітних факторів зовнішнього середовища. З цієї причини, як вважають вчені, порушення взаємодії між нервовою, імунною та ендокринною системою і відіграє важливу роль у розвитку СХВ.
Симптоми синдрому хронічної втоми можуть яскраво проявляти себе після нанесення людині психологічної травми, серйозної операції, деяких вірусних і бактеріальних захворювань, тривалого по термінах фізичного і/або емоційного напруження. Через деякий час всі ознаки СХВ можуть значно слабшати, але при повторних обставин, що викликають стрес і порушують роботу систем організму, знову маніфестувати з колишньою силою. Дуже рідко, але бувають випадки, коли пацієнт повністю виліковується від СХВ.
Зараз на планеті даними синдромом хворіють дуже багато людей. В США реєструють 10 випадків на 100 000 осіб, в Австралії – 37 випадків на 100 000. У Великобританії це захворювання спостерігається у 2% підлітків. В Росії така статистика поки не проводилася.
