Місця розповсюдження
Невибаглива до кліматичних умов спориш можна зустріти скрізь, де плюсова температура повітря тримається довше двох місяців. Він швидко приживається і розвивається на будь-якому грунті. Росте на пустирях, пасовищ, лісових узліссях, на річкових берегах, в горах, по узбіччях доріг, на газонах і городах, у дворах, на полігонах, тяжіє до засміченим місцях. Навіть асфальт не витримує натиску цього всюдисущого рослини – стебла споришу повільно, але впевнено повзуть по поверхні покриття, зачепившись корінням за невеликі тріщини. Дачники ведуть з ним виснажливу щорічну боротьбу, як і з іншими бур’янами на своїх ділянках. Багато хто і не підозрюють, яку цінність представляє ця непоказна рослина.
Хімічні складові
В траві споришу міститься чимало корисних з фармакологічної точки зору речовин і в такій концентрації, що дозволяє застосовувати її для виготовлення лікарських препаратів. У ній є дубильні речовини, цілий ряд флавоноїдів, вітамін С, кумарини, сапоніни, летючі алкалоїди, вітамін А, пектин, сполуки кремнію, полісахариди, залізо.
Наприклад, вітамін А (каротин) сприяє формуванню рівномірного кольору шкірного покриву людини і підтримує гостроту зору, а пектин зв’язує і виводить з сечею з організму шкідливі для організму важкі метали та інші токсини. Залізо підвищує рівень гемоглобіну в крові, тим самим покращуючи функціонування всіх систем людини. А роль кремнію та його сполук для організму взагалі безцінна – він є базовим елементом побудови на клітинному рівні.
