Важка зима та нові знайомі
Незважаючи ні на що Левітан продовжував роботу з начерками, які зробив влітку. Важка синьо-зелено-сіра палітра тих робіт говорить про глибоку депресію, яку переживав художник у цей час.
Доведений майже до відчаю художник навіть намагався звести рахунки з життям. З петлі його встигли вийняти тільки дивом. І в 1886 році помітив розпач одного Чехів знайомить його з Дмитром Павловичем Кувшінніковим і його дружиною Софією Петрівною, яка тримала художній салон, популярний в ті роки.
Після знайомства Левітан з подивом дізнався в Кувшинникове одного з мисливців зі знаменитої картини Перова, а Софії Петрівні погодився дати кілька уроків живопису. Так почався роман, що тривав майже 8 років.
Повернення на Волгу
У 1888 році Кувшинникова переконує Левітана знову їхати на Волгу. Місця під Звенигородом, куди вони два літа відправлялися на етюди, їй набридли, хотілося різноманітності. Ісаак Ілліч пручався, мотивуючи свою відмову тим, що на Волзі він вже був і дивитися там не на що.
Тоді Софія Петрівна знайшла альтернативу – Окр. Разом з художником Степановим вони по Оці пропливли до Нижнього Новгорода, а там, в пошуках тихого місця, де можна було б спокійно пожити і попрацювати, вони прибули в Плесо.
Левітан був зачарований цим невеликим містом. Нудьга його забулася, він працював із захватом, починаючи одночасно декілька картин. Всі вони давалися йому легко, художник був зачарований і по-справжньому захоплений своєю справою.
У цю поїздку Ісаак Ілліч абсолютно змінив свою думку про Волзі. Вона перестала здаватися йому похмурої й важкої, в картинах з’явилася легкість і, як скаже побачив роботи свого друга вже в Москві Чехів, посмішка. В цьому й особливість творчості Левітана – всі його роботи легені, натхнені, чарують.
Три роки поспіль і Левітан, і Кувшинникова приїжджали в Плесо. Тут він написав безліч самих знаменитих своїх картин. Враження про Плесі вкралися навіть у ті роботи, які були написані в інших місцях. Наприклад, у визнана самим російським пейзажем полотно «Над вічним спокоєм», яке було написано на озері Удомля, була вписана саме плесская церква.
Саме з творів, написаних в цей період, як кажуть критики, і почався справжній Левітан. Найважливіша робота – своєрідний підсумок усього Волзького періоду у творчості Левітана – картина «Тиха обитель».
